Рейтинг@Mail.ru
ВС висловився щодо виправлення засудженого без відбування покарання – Рада адвокатів Чернігівської області

ВС висловився щодо виправлення засудженого без відбування покарання

ВС висловився щодо виправлення засудженого без відбування покарання

Неготовність до самокерованої правослухняної поведінки виключає призначення покарання, не пов’язаного з ізоляцією від суспільства. Такий висновок зробив ВС в постанові №755/6254/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

 

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

19 липня 2018 року                           м.Київ                                №755/6254/17

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МАТІЄК Т.В.,
суддів: МАЗУРА М.В., ЯКОВЛЄВОЇ С.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 5.05.2017 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 29.08.2017 у кримінальному провадженні №120171000740004227 за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1 народження, уродженця та жителя м.Києва (Адреса 1), засудженого:

вироком Святошинського районного суду м.Києва від 6.03.2003 за ч.3 ст.185, ч.5 ст.185 Кримінального кодексу до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, звільненого 27.02.2009 постановою Шепетівського міського суду Хмельницької області від 20.02.2009 умовно-достроково на 7 місяців 14 днів;

вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 8.11.2010 за ч.2 ст.185 КК до 2-х років позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 5.05.2017 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.186 КК до 4-х років позбавлення волі й на підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки відповідно до ст.76 КК повідомляти органи пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації до органів пробації.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 29.08.2017 вказаний вирок залишено без змін.

Згідно з вироком суду Особа 1 повторно 27.03.2017, приблизно о 18:00, на території стадіону на проспекті Тичини у м.Києві, реалізуючи умисел на заволодіння велосипедом марки «Bergamont Vitox», серійний №126094, таємно заволодів ним, однак, коли він виходив зі стадіону, це помітили сторонні особи, проте, усвідомлюючи, що його дії вже мають відкритий характер, Особа 1 продовжив заволодіння чужим майном, зник з місця події та розпорядився ним на власний розсуд. У такий спосіб він вчинив відкрите заволодіння велосипедом Особи 2, завдавши матеріальної шкоди на суму 10000 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій положень ст.75 КК, що призвело до призначення Особі 1 явно несправедливого покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого та його особі через м’якість, просить скасувати оскаржувані рішення й призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зокрема, у касаційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції належним чином не врахував тяжкості вчиненого Особою 1 діяння, його характеру, способу та наслідків, а також того, що злочин скоєно щодо неповнолітнього; залишив поза увагою й попередні судимості Особи 1, його схильність до скоєння злочинів проти власності й той факт, що визнання ним винуватості і щире каяття були лише способом уникнення кримінальної відповідальності. Не звернув на наведене уваги й суд апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав, що касаційна скарга прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому задоволенню, тому належить скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки аналогічні доводи щодо безпідставного застосування до Особи 1 ст.75 КК висловлювалися прокурором в апеляційній скарзі, в якій ішлося про ухвалення нового вироку із зазначених підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст.65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із законом ст.75 КК може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому таке рішення суд повинен належним чином умотивувати.

Як убачається зі змісту вироку, при призначенні покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого, поведінку Особи 1 під час та після скоєння злочину, а також те, що він на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, дані щодо стану здоров’я, відсутність зв’язків з антигромадськими елементами, спосіб життя, відсутність претензій у потерпілого, на підставі чого зробив висновок, що оточуюча Особу 1 обстановка у сім’ї та побуті виражає допустимі соціальні зв’язки.

Одночасно вказане суд розцінив як обставини, що дають підстави для відбування Особою 1 покарання без ізоляції від суспільства.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, прокурор оскаржив вирок до апеляційного суду, просив скасувати його й ухвалити новий вирок у зв’язку з неправильним застосуванням до Особи 1 ст.75 КК, що призвело до призначення йому необґрунтовано м’якого покарання.

Суд апеляційної інстанції спростував наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи й залишив її без задоволення, а вирок місцевого суду — без змін.

Водночас колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд при перевірці тверджень апеляційної скарги прокурора не виконали з достатньою повнотою вищевказаних вимог закону та не врахували того, що Особа 1 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину проти власності, а також таємних викрадень чужого майна, за які його суд на підставі ст.75 КК звільняв від відбування покарання з випробуванням, однак це не привело до позитивних змін в його особистості й не створило в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки після закінчення іспитового строку він знову скоїв злочин проти власності.

Крім того, непереконливим є і посилання у рішеннях судів обох інстанцій на відсутність у потерпілого претензій до Особи 1, оскільки останній був затриманий разом із викраденим велосипедом, який у подальшому слідчий повернув потерпілому для зберігання до завершення кримінального провадження.

Посилання на стан здоров’я як обставину, яка свідчить про можливість відбування Особою 3покарання без ізоляції від суспільства, у вироку не конкретизовані, висловлені загальним формулюванням, без належного підтвердження таких відомостей.

Таким чином, висновки суду про можливість звільнення Особи 1 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті — виправлення засудженого та запобігання скоєнню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Попри це, суд апеляційної інстанції безпідставно погодився із рішенням місцевого суду про застосування до Особи 1 ст.75 КК, а тому безпідставно залишив його без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги прокурора із цього приводу.

З огляду на це та з урахуванням того, що аналогічні твердження щодо безпідставного застосування до Особи 1 ст.75 КК висловлювалися прокурором в апеляційній скарзі, в якій ішлося про ухвалення нового вироку, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу прокурора та скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід звернути увагу на викладене та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу, п.4 §3 розд.4 закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 29.08.2017 щодо Особи 1 скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com