Рейтинг@Mail.ru
ВС висловився щодо повернення спадкоємцем боржника усього залишку кредиту відразу – Рада адвокатів Чернігівської області

ВС висловився щодо повернення спадкоємцем боржника усього залишку кредиту відразу

ВС висловився щодо повернення спадкоємцем боржника усього залишку кредиту відразу

ВС/КЦС: Спадкоємець боржника повинен повернути увесь залишок кредиту відразу, умови договору щодо сплати кредиту частинами НЕ застосовуються на підставі ст. 1282 ЦК України (ВС/КЦС у справі № 759/12484/15-ц від 11 березня 2019 р.)

Фабула судового акту: Не тільки дивна, а і абсолютно «непідйомна» інтерпретація статті 1282 ЦК України– «обов’язок спадкоємців задовільнити вимоги кредитора», яка зокрема в частині другій передбачає, що «вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.»

Яким чином, спадкоємцю відразу знайти усю суму неповернутого спадкодавцем кредиту, і чому спадкоємець повинен втрачати право власності на предмет іпотеки, якщо не домовиться з банківським клерком  про нові можливо гірші умови кредитування.

Так дійсно «шляхом одноразового платежу», але що є вимогою по кредитному договору на певний момент часу, і чому умови кредитного договору із смертю боржника щодо строків повернення кредиту чи сплату його частинами не застосовуються? Якщо договір банком не розривається, вимогою може бути лише заборгованість по простроченому періодичному платежу і не більше, а решта сума кредиту ще не набуває статусу боргу.

В цій справі ситуацію для спадкодавця врятувало недотримання банком  при поданні  позову про стягнення предмету іпотеки присічного строку пред’явлення вимог у шість місяців передбаченого статтею 1281 ЦК України. ВС підтвердивши зазначений вище висновок при незастосування права спадкоємця про повернення спадкового кредиту частинами  все ж такі відмовив  банку із  підстави порушення ним ст. 1281 ЦК України.

Суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. І оскільки банк пропустив цей строк, то боргові зобов’язання спадкоєммця перед банком припиняються. 

Аналізуйте судовий акт:  Цікава постанова ВС/КЦС про права кредитора спадкодавця у зобов’язаннях, що залишилися невиконаними останнім на момент його смерті. (ВС/ЦКС: від 20 лютого 2019 р. у справі № 755/7730/16-ц)

Борг спадкодавця по аліментах стягується за рахунок активів спадкової маси і не є таким зобов’язанням, яке припиняється як нерозривно пов’язане із особою боржника (ВС/КЦС від 21 березня 2018 р. у справі № 161/11682/15-ц)

Неотримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не вбереже від боргів спадкодавця, не припинить договір іпотеки та не зніме заборону на відчуження нерухомості (ВС/КЦС выд 28 лютого 2018р. у справі № 441/1647/15-ц)

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем (ВС/КЦС,справа № 484/747/17, 10.01.19)

Незвернення спадкоємця за оформленням спадкових прав на належну йому земельну частку (пай) після смерті спадкодавця не є підставою для визнання спадщини відумерлою та передачі її територіальній громаді (ВС/КЦС, справа № 2о-55/2008, 4.07.18)

 

 

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 759/12484/15-ц

провадження № 61-32224св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач – публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідач – ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 201 року у складі судді Борденюка В. В. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І.,               Українець Л. Д., Шебуєва В. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі – ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.

Позов мотивовано тим, що 05 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі – ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 38.1/АК-00071.08.02, згідно з умовами якого останньому надано кредитні кошти у розмірі 38 267,91 доларів США, які він зобов’язався повернути до 05 вересня 2015 року та сплатити відсотки за користування ними.

На виконання зобов’язань за договором того ж дня між сторонами укладено договір застави транспортного засобу – автомобіля Nissan, модель X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Станом на день смерті заборгованість позичальника перед банком складала 7 663,37 доларів США та 21 127 грн 21 коп.

06 січня 2015 року банку стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини після смерті позичальника звернувся його батько – ОСОБА_4, якому                16 січня 2015 року було надіслано вимогу про погашення заборгованості. Вимога залишилася без задоволення.

Позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу від 05 вересня 2008 року, а саме: автомобіль Nissan, модель X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1, на задоволення вимог ПАТ «Родовід Банк» за кредитним договором від 05 вересня 2008 року                     № 38.1/АК-00071.08.2 у розмірі 7 663,37 доларів США та 21 088 грн 14 коп., яка складається із суми заборгованості за кредитом – 7 570,21 доларів США, суми поточної заборгованості за процентами за кредитом – 42,51 доларів США, суми простроченої заборгованості за процентами за кредитом – 50,65 доларів США, суми поточної та простроченої заборгованості за платою за кредитом – 2 564 грн 38 коп., загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості – 18 399 грн 87 коп., загальної суми 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості – 123 грн 89 коп., шляхом реалізації на прилюдних торгах із встановленням початкової ціни продажу предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі, оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що спадкоємець не набув права власності на спадкове майно, отже вимоги банку є передчасними.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що кредитор пред’явив вимоги до спадкоємця поза межами, передбаченого статтею 1281 ЦК України, шестимісячного строку, який є присічним.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

У жовтні 2017 року ПАТ «Родовід Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасуватирішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва                        від 30 серпня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не визначилися з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права яка їх регулює, висновки суду не відповідають встановленим у справі обставинам.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 надана банку 30 квітня 2014 року (а. с. 150).

17 січня 2015 року ПАТ «Родовід Банк» направило ОСОБА_5 як спадкоємцю ОСОБА_5 вимогу (претензію) від 16 січня 2015 року                 № 18.1-11-6.6/197 про погашення боргових зобов’язань позичальника на підставі вимог статей 121612181282 ЦК України.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини:

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 12181231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статі 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15.

Відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що ПАТ «Родовід Банк» дізнався про смерть ОСОБА_5 30 квітня 2014 року, однак звернувся з вимогою до спадкоємця 17 січня 2015 року, тобто поза межами передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України шестимісячногостроку, який є присічним, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи заявника вже були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано ним відхилені, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400401416436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 201 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                             В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська

Протокол

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com