Рейтинг@Mail.ru
ВС висловився щодо укладеного договору оренди земельної ділянки – Рада адвокатів Чернігівської області

ВС висловився щодо укладеного договору оренди земельної ділянки

ВС висловився щодо укладеного договору оренди земельної ділянки

Фабула судового акта: Земельні спори продовжують залишатися однією з найпоширеніших категорій спорів. Серед них досить актуальними є справи, що стосуються питання визначення строку дії договору оренди земельної ділянки, – з моменту реєстрації договору чи з моменту реєстрації права, чи, з моменту укладання договору та його підписання, а може, – з моменту передачі земельної ділянки? Ця справа про це.

У січні 2016 року позивач звернувся до Товариства  з приводу повернення земельної ділянки в зв’язку із закінченням строку договору оренди землі від 02 січня 2011 року строком на 5 роківПозов мотивовано тим, що  відповідач відмовився повертати земельну ділянку позивача оскільки «термін дії договору оренди землі 2011 року … закінчується 25 червня 2017 року, тобто через 5 років з моменту державної реєстрації договору оренди землі 2011 року, яка була здійснена 25 червня 2012 року.

Судом першої інстанції позов був задоволений. При цьому суд зауважив, що посилання відповідача на необхідність рахувати строк дії договору оренди землі 2011 року з часу його державної реєстрації не заслуговують на увагу, оскільки відповідач приступив до виконання умов цього договору з 02 січня 2011 року і фактично користувався земельною ділянкою позивача до дня державної реєстрації цього договору. На обґрунтування свого рішення суд послався, зокрема, на правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-162цс13, відповідно до якого моментом укладення угоди є скріплення підписами сторін істотних умов договору оренди. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким рішенням, додатково пославшись також на правові висновки ВСУ, викладені у постановах  від 06 березня 2013 року у справі № 6-5цс13, від 25 грудня 2013 року у справі № 6-118цс13 які згідно із ст. 360-7 ЦПК України 2004 є обов’язковими для застосування судом апеляційної інстанції.

ВтімВерховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду наведені судові рішення скасував і прийнявнове рішення, яким відмовив у задоволенні позову  до Товариства.

При цьому Верховний Суд виходив з того, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. За змістом статей 18 та 20 Закону про оренду землі, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК Україниукладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов’язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Отже, на момент звернення позивача до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку позивача строк дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача не закінчився, оскільки він закінчується 25 червня 2017 року. Тому вимоги позивача були безпідставними.

Не можна назвати чітким і прозорим аналіз Верховним Судом попередніх судових рішень в подібних справах, але стає ясним, що тепер суди будуть змушені керуватись саме цим правовим висновком.

У зв’язку з цією справою доречно нагадати, що відповідно до чинного Закону України «Про оренду землі» державній реєстрації відповідно до закону підлягає право оренди земельної ділянки. Щодо реєстрації саме договору, то відповідно до цього Закону державній реєстрації підлягать договори оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, а також договори суборенди земельної ділянки. В статті 17 Закону (в редакції Закону № 191-VIII від 12.02.2015) прямо зазначаються, що  об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуйте судовий акт: Строк дії договору оренди землі починається з моменту його укладання – підписання сторонами, а НЕ державної реєстрації (ВСУ від 19 лютого 2014р. у справі № 6-162ц13)

Строк дії договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації, а не підписання сторонами або передачі за актом приймання-передачі земельної ділянки (ВГСУ від 2 листопада 2016р. у справі 908/3368/15)

Розмір орендної плати регулюється виключно договором оренди землі, тому ЛИШЕ зміна індексації нормативної грошової оцінки ділянки не створює додаткових податкових зобов’язань для орендаря (ВС/КАС, №813/3819/17, від 20 червня 2018 р.)

Договір оренди землі вважається поновленим, якщо місцева рада не надала орендарю в лист – заперечення в місячний строк після закінчення строку його дії цього договору (ВГСУ від 30 березня 2017р. у справі № 904/8338/16)

Обов‘язковою умовою для визнання договору оренди землі недійсним є не тільки відсутність певних істотних умов в договорі, а і встановлене судом порушення прав позивача такою відсутністю (Постанова ВСУ від 4 лютого 2015 року у справі № 6-233цс14)

Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 532/384/16-ц

провадження № 61-7580 зпв 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О.,Мартєва С. Ю., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6,відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця»,

розглянув в порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» про витребування земельної ділянки із незаконного користування, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року, постановленої колегією суддів у складі: Кафідової О. В., Гримич М. К., ФаловськоїІ.М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.           У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулась до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» (далі – ТОВ «АФ «Аршиця») про витребування у ТОВ «АФ «Аршиця»із незаконного користування земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), що належить позивачу на праві приватної власності, та передачу цієї земельної ділянки позивачу, а також відшкодування за рахунок відповідача судових витрат позивача – судового збору у сумі 551,20 грн.

2.           В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до Державного акта на право власності на землю від 20 листопада 2001 року (а.с. 7) та Державного акта на право власності на земельну ділянку від 07 жовтня 2008 року (а.с. 8) позивач є власником земельних ділянок площею 2,75 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та 2,75 га (кадастровий номер НОМЕР_2), переданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межахтериторії самоврядування Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

3.           02 січня 2011 року позивач уклав з Приватним сільськогосподарським підприємством «Надія», яке в подальшому було реорганізоване шляхом приєднання його до ТОВ «АФ «Аршиця», договір оренди землі належних позивачу вищезазначених земельних ділянок площею 2,75 га та 2,75 га (далі – договір оренди землі 2011 року). Договір оренди землі 2011 року було укладено строком на 5 років. Відповідно до договору оренди землі 2011 року ОСОБА_6 передала вищевказані земельні ділянки в строкове платне користування Приватному сільськогосподарському підприємству «Надія» (а.с. 9-10). Державна реєстрація договору оренди землі 2011 року здійснена 25 червня 2012 року (а.с. 22).

4.           Згідно з актом прийому-передачі від 02 січня 2011 року позивач передав відповідному орендарю вищевказані земельні ділянки площею 2,75 га та площею 2,75 га на підставі договору оренди землі 2011 року (далі – акт прийому-передачі від 02 січня 2011 року) (а.с. 19).

5.           10 липня 2015 року ОСОБА_6 уклала з ТОВ «АФ «Аршиця» додаткову угоду до договору оренди землі 2011 року, згідно з якою передала земельну ділянку для сільськогосподарського товарного виробництва площею 2,75 га (кадастровий номер НОМЕР_1) ТОВ «АФ «Аршиця» в оренду до 2027 року(а.с. 11-13). Земельна ділянка для сільськогосподарського товарного виробництва площею 2,75 га (кадастровий номер НОМЕР_2) (далі – земельна ділянка позивача) орендарем використовувалась відповідно до договору оренди землі 2011 року.

6.           У січні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до ТОВ «АФ «Аршиця» з приводу повернення земельної ділянки позивача в зв’язку із закінченням строку договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача. ТОВ «АФ «Аршиця» відмовилось повертати земельну ділянку позивача, мотивуючи це тим, що термін дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача закінчується 25 червня 2017 року, тобто через 5 років з моменту державної реєстрації договору оренди землі 2011 року, яка була здійснена 25 червня 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7.           Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року позов задоволено.

8.           Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час укладання договору оренди землі 2011 року його сторони погодили строк дії цього договору, умови повернення земельної ділянки позивача. Пункт 8 договору оренди землі 2011 року передбачає, що цей договір набуваєчинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

9.           З урахуванням положень статті 387 та частини першої статті 638 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі – ЦК України), статті 20 Закону України «Про оренду землі» (далі – Закон про оренду землі), статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон про реєстрацію нерухомого майна) (вищезазначені закони в цій частині тексту та нижче згадуються у редакціях, які були чинні на момент виникнення відповідних правовідносин) суд дійшов висновку, що сторони узгодили свої права і обов’язки саме 02 січня 2011 року, тобто в момент підписання (укладення) договору оренди землі 2011 року. Крім того, відповідно до акта прийому-передачі від 02 січня 2011 року земельна ділянка позивача була безпосередньо передана у фактичне користування відповідача. Отже, строк дії договору оренди землі 2011 року необхідно обраховувати саме з моменту його укладання – 02 січня 2011 року.

10.      Посилання відповідача на необхідність рахувати строк дії договору оренди землі 2011 року з часу його державної реєстрації не заслуговують на увагу, оскільки відповідач приступив до виконання умов цього договору з 02 січня 2011 року і фактично користувався земельною ділянкою позивача до дня державної реєстрації цього договору – 25 червня 2017 року.

11.      Відповідно до правових висновків Верховного Суду України (далі – ВСУ) у справі № 6-162цс13 моментом укладення угоди є скріплення підписами сторін істотних умов договору оренди. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

12.      Оскільки станом на 02 січня 2016 року закінчився строк дії договору оренди землі 2011 року, а орендар не скористався своїм переважним правом поновлення дії цього договору на новий строк та не направив позивачу в передбаченому умовами цього договору порядку відповідне письмове повідомлення, слід витребувати з незаконного користування відповідача земельну ділянку позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13.      Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «АФ «Аршиця»відхилено, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року залишено без змін.

14.      Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельної ділянки.Момент, з якого вважається укладеним договір оренди землі 2011 року, має визначатися відповідно до частини першої статті 638 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV в редакції, що діяла до набуття чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі редакції, що підлягають застосуванню на момент прийняття відповідних судових рішень, якщо вони не відрізняються за змістом, – ЦПК України 2004), оскільки з моменту державної реєстрації договір оренди землі набуває чинності (стаття 18 Закону про оренду землі).

15.      Строк дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача, який є істотною умовою цього договору, за згодою сторін складає 5 років з моменту його укладання. При цьому сторонами договору оренди землі 2011 року не встановлено будь-яких спеціальних умов щодо початку відліку такого строку та окремо не визначено строк користування земельною ділянкою позивача.

16.      Виходячи зі змісту обставин справи та положень статті 631, частини першої статті 638, статті 640, статей 125 та 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі – ЗК України), статей 16-18 Закону про оренду землі, договір оренди землі 2011 року, який має характер, як консенсуального, так і реального договору, є укладений, зокрема, стосовно земельної ділянки позивача з моменту його підписання та фактичної передання земельної ділянки позивача в користування орендарю – з 02 січня 2011 року. Чинності договір оренди землі 2011 року набув після державної реєстрації – з 25 червня 2012 року.

17.      Такий висновок узгоджується з положеннями статті 631 ЦК України, оскільки з моменту укладання договору оренди землі 2011 року та передання земельної ділянки позивача і до моменту державної реєстрації договору оренди землі 2011 року сторони цього договору розпочали здійснення своїх прав та обов’язків відповідно до нього. За таких обставин строк дії договору оренди землі 2011 рокущодо земельної ділянки позивача скінчився 02 січня 2016 року.

18.      Вищезазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах ВСУ від 06 березня 2013 року у справі № 6-5цс13, від 25 грудня 2013 року у справі № 6-118цс13 та від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13, які згідно із статтею 360-7 ЦПК України 2004 є обов’язковими для застосування судом апеляційної інстанції.

19.      Доводи ТОВ «АФ «Аршиця» про те, що фактичне передання земельної ділянки позивача відбулося після державної реєстрації договору оренди землі 2011 року, не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами (а.с. 71, 72, 98-99) та не підтверджені належними доказами зі сторони відповідача, які б вказували на інше.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

20.      Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) від 08 грудня 2016 року касаційну скаргу ТОВ «АФ «Аршиця»відхилено, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2016 року залишені без змін.

21.      Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що, задовольняючи відповідний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що сторони договору оренди землі 2011 року узгодили свої права і обов’язки в момент підписання цього договору – 02 січня 2011 року. Строк дії договору оренди землі 2011 року розпочався саме з цієї дати. При цьому, момент державної реєстрації договору оренди землі 2011 року не впливає на момент, з якого договір починає діяти.

22.      Вищезазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах ВСУ від 06 березня 2013 року у справі № 6-5цс13 та від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень

23.      У березні 2017 року ТОВ «АФ «Аршиця»подало до ВСУ заяву про перегляд ухвали ВССУ від 08 грудня 2016 року, вважаючи, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права – статті 210, 627, 628, частину першу статті 631 ЦК України, статті 18 та 20 Закону про оренду землі. Це спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах – пункт 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004.

24.      ТОВ «АФ «Аршиця»також вказало на невідповідність ухвали ВССУ від 08 грудня 2016 рокувикладеним у постанові ВСУ від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 правовим висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які регулюють питання початку строку дії договору оренди земельної ділянки. Отже, існують підстави для застосування пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України 2004.

25.      У заяві про перегляд судового рішення ТОВ «АФ «Аршиця» просить задовольнити відповідну заяву, скасувавши ухвалу ВССУ від 08 грудня 2016 року та прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Рух справи у Верховному Суді

26.      Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – ЦПК України) заяви про перегляд судових рішень ВСУ у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

27.      09 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховному Суду.

28.      Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п’яти суддів без повідомлення та виклику учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень

29.      На думку відповідача, ВССУ по-різному застосував норми матеріального права – статті 210, 627, 628, частину першу статті 631 ЦК України, статті 18 та 20 Закону про оренду землі, приймаючи ухвалу від 08 грудня 2016 року у цій справі та ухвали у інших справах за подібних правовідносин, зокрема:

–  ухвалу від 25 квітня 2016 року у справі № 634/629/15-ц;

–  ухвалу від 22 червня 2016 року у справі № 634/746/15-ц;

–  ухвалу від 13 липня 2016 року у справі № 634/766/15ц;

–  ухвалу від 14 липня 2016 року у справі № 634/770/15ц;

–  ухвалу від 25 липня 2016 року у справі № 634/597/15-ц;

–  ухвалу від 25 липня 2016 року у справі № 634/745/15-ц;

–  ухвалу від 08 вересня 2016 року у справі № 634/596/15-ц.

30.      Вищезазначене призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки в перелічених ухвалах ВССУ, прийнятих у інших відповідних справах, касаційний суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди земельної ділянки необхідно обраховувати з моменту державної реєстрації такого договору.

31.      У своїй постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 ВСУ зробив правовий висновок про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки, починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. А чинності договір оренди земельної ділянки набирає з моменту його державної реєстрації відповідно до приписів статей 18 та 20 Закону про оренду землі. Відповідач вважає, що відповідний висновок ВСУ зроблений щодо подібних у його справі правовідносин, а отже, ухвала ВССУ від 08 грудня 2016 року в контексті пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 не відповідає цьому висновку ВСУ щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

32.      Суд не бере до уваги доводи ТОВ «АФ «Аршиця», які не стосуються пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України 2004, а також вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи всупереч вимогам частини першої статті 335 та частини першої статті 360-2 ЦПК України 2004.

(2) Доводи інших учасників справи

33.      Інші сторони у справі правом на подання заперечення на заяву про перегляд судового рішення не скористалися.

ЗМІСТ НАУКОВОГО ВИСНОВКУ

34.      Підготовлені членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді (далі – НКР) відповідно до пункту 3 частини другої статті 360-1 ЦПК України 2004 наукові висновки зводяться до такого.

35.      Результати аналіз частини першої статті 210, статей 627, 631, 638 ЦК України дає підстави стверджувати, що коли законом встановлено вимогу державної реєстрації конкретного правочину, такий правочин може вважатися вчиненим лише з моменту його відповідної державної реєстрації.

36.      Системний аналіз статті 792 ЦК України, статей 124, 125 ЗК України, статей 2, 6, 18 та 20 Закону про оренду землі дає підстави для висновку, що, оскільки договір оренди земельної ділянки підлягає обов’язковій державній реєстрації, то саме з моменту її проведення такий договір набирає чинності, а в сторін виникають відповідні права та обов’язки з оренди земельної ділянки. Отже, строк дії договору оренди земельної ділянки починається після його державної реєстрації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи

37.      Сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку (частина перша статті 354 ЦПК України 2004).

38.      Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України 2004 (згідно із частиною першою статті 353 ЦПК України 2004). Отже, в контексті розкритого вище змісту підпункту 1 пункту 1 розділу XІІІ «Перехідні положення» ЦПК України Верховний Суд переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав, встановлених ЦПК України 2004.

39.      Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

40.      Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004).

41.      Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (частина третя статті 60 ЦПК України 2004).

42.      Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 179 ЦПК України 2004).

43.      Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України 2004).

44.      Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004).

45.      Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004).

46.      Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України 2004 (згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004).

47.      Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

48.      Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

49.      Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку (згідно з пунктом 1 частини першої статті 324 ЦПК України 2004).

50.      Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 335 ЦПК України 2004).

51.      Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004).

52.      Під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (згідно із частиною першою статті 214 ЦПК України 2004).

53.      Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав передбачених частиною першою статті 355 ЦПК України 2004, зокрема, через невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (згідно із пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України 2004).

54.      Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

55.      Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша та друга статті 202 ЦК України).

56.      Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із частиною першою статті 203 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

57.      Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною  ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

58.      Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

59.      Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

60.      Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

61.      За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України). Особливості найму окремих видів майна встановлюються ЦК України та іншим законом (частина третя статті 760 ЦК України).

62.      За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

63.      Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

64.      Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 ЦК України).

65.      Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина перша статті 640 ЦК України).

66.      Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).

67.      Наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (частина перша статті 765 ЦК України).

68.      Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

69.      Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

70.      Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною першою статті 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п’ята статті 126 ЗК України).

71.      Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

72.      У разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 786 ЦК України).

73.      Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

74.      Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).

75.      Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

76.      Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

77.      Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).Це положення кореспондує частині восьмій статті 93 ЗК України, яка передбачає, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом.

78.      Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію правочинів, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом (згідно із частиною другою статті 210 ЦК України).

79.      Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (згідно із частиною першою статті 2 Закону про оренду землі). Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6 Закону про оренду землі).

80.      Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону про оренду землі).

81.      Передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (частина перша статті 17 Закону про оренду землі).

82.      Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону про оренду землі).

83.      Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 20 Закону про оренду землі). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону про оренду землі).

84.      Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 20 Закону про оренду землі).

85.      Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абзац другий частини першої статті 31 Закону про оренду).

86.      У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (згідно із частиною першою статті 34 Закону про оренду землі).

87.      Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абзац перший частини першої статті 1 Закону про реєстрацію нерухомого майна). Нерухоме майно – земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (абзац третій частини першої статті 1 Закону про реєстрацію нерухомого майна).

88.      Державна реєстрація прав є обов’язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону про реєстрацію нерухомого майна, виникають з моменту такої реєстрації (згідно із частинами першою та третьою статті 3 Закону про реєстрацію нерухомого майна).

89.      Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (підпункт 1 частини першої статті 19 Закону про реєстрацію нерухомого майна).

(1.1) Щодо невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права

90.      Відповідно до умов пункту 2.3. договору оренди землі 2011 року цей договір «складено сторонами терміном на 5 років». Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3-х робочих днів від дня державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Після «закінчення строку договору» орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

91.      Згідно із абзацом першим розділу 8 «Заключні положення» договору оренди землі 2011 рокуцей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

92.      Зміст ухвали ВСУ від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 дає підстави зробити висновок, що визначений ВСУ спосіб застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню і в цій справі, стосується правовідносин подібних правовідносинам у справі, що розглядається.

93.      У своїй постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 ВСУ зробив правовий висновок, який зводиться до того, що строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. За змістом статей 18 та 20 Закону про оренду землі, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов’язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

94.      Враховуючи викладене, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд погоджується з вищезазначеним правовим висновком ВСУ стосовно початку строку дії договору земельної ділянки, викладеному у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16.

95.      Отже, на момент звернення позивача до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку позивача строк дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача не закінчився, оскільки він закінчується 25 червня 2017 року. Тому вимоги позивача були безпідставними.

96.      Суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи цю справу, вищезазначене не врахували та безпідставно задовольнили позовні вимоги ОСОБА_6 Відповідне порушення вимог закону та неправильне застосування норм матеріального права залишилось і поза увагою суду касаційної інстанції під час розгляду цієї справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

(1.2) Щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних й тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах

97.      Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав, передбачених частиною першою статті 355 ЦПК України 2004, зокрема, через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (згідно із пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004).

98.      Заявник відповідно до зазначених вимог ЦПК України 2004 має чітко вказати, які конкретно норми матеріального права і в яких конкретних рішеннях касаційного суду застосовані неоднаково, в чому полягає неоднаковість застосування. Також відповідні судові рішення касаційного суду мають стосуватися дійсно подібних правовідносин.

99.      Визначені ТОВ «АФ «Аршиця» неоднаково застосовані ВССУ норми матеріального права – статті 210, 627, частина перша статті 631 ЦК України, статті 18 та 20 Закону про оренду землі, застосовані ВССУ під час прийняття ним ухвали від 08 грудня 2016 року у цій справі опосередковано – шляхом визнання правильного їх застосування судом апеляційної інстанції при прийнятті апеляційним судом ухвали від 11 липня 2016 року у цій справі.

100. Аргументація цих судових рішень не спирається на статтю 628 ЦК України, яка також визначена ТОВ «АФ «Аршиця» як неоднаково застосована ВССУ. Яким чином зміст цієї статті в контексті встановлених обставин справи може впливати на висновки суду відповідач не пояснив, так само як не пояснив і те, в чому є неоднакове застосування ВССУ статті 628 ЦК України. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість відповідної заяви відповідача в частині неоднакового застосування ВССУ статті 628 ЦК України як норми матеріального права в контексті пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004.

101. Аналіз змісту ухвал ВССУ від 25 квітня 2016 року у справі № 634/629/15-ц, від 22 червня 2016 року у справі № 634/746/15-ц, від 13 липня 2016 року у справі № 634/766/15ц, від 14 липня 2016 року у справі № 634/770/15ц, від 25 липня 2016 року у справі № 634/597/15-ц, від 25 липня 2016 року у справі № 634/745/15-ц, від 08 вересня 2016 року у справі № 634/596/15-ц дає підстави говорити про подібність правовідносин у справах, по яким ці ухвали приймались, правовідносинам у цій справі в контексті вирішення питання початку строку дії договору оренди земельної ділянки та права оренди по такому договору.

102. Приймаючи ухвали від 25 квітня 2016 року у справі № 634/629/15-ц, від 22 червня 2016 року у справі № 634/746/15-ц, від 25 липня 2016 року у справі № 634/745/15-ц та від 08 вересня 2016 року у справі № 634/596/15-ц, ВССУ дійшов інших висновків, ніж зроблені в ухвалі ВССУ від 08 грудня 2016 року, фактично застосовуючи при цьому по-іншому норми матеріального права, визначені ТОВ «АФ «Аршиця», – статті 210, 627, частину першу статті 631 ЦК України, статті 18 та 20 Закону про оренду землі.

103. Приймаючи ухвалу від 25 липня 2016 року у справі № 634/597/15-ц, ВССУ дійшов інших висновків, ніж зроблені в ухвалі ВССУ від 08 грудня 2016 року, фактично застосовуючи при цьому по-іншому норми матеріального права, визначені ТОВ «АФ «Аршиця», – статті 18 та 20 Закону про оренду землі.

104. Приймаючи ухвали від 13 липня 2016 року у справі № 634/766/15ц та від 14 липня 2016 року у справі № 634/770/15ц, ВССУ дійшов інших висновків, ніж зроблені в ухвалі ВССУ від 08 грудня 2016 року, застосовуючи при цьому по-іншому норми матеріального права, визначені ТОВ «АФ «Аршиця», – статтю 627, частину першу статті 631 ЦК України, статті 18 та 20 Закону про оренду землі. При цьому застосування цих норм матеріального права здійснено ВССУ опосередковано – шляхом визнання правильного їх застосування судами апеляційної інстанції при прийнятті апеляційними судами рішень від 11 квітня 2016 року у справі № 634/766/15-ц та від 07 квітня 2016 року у справі № 634/770/15-ц.

105. Загальний висновок, якого дійшов ВССУ у вищевказаних ухвалах, застосовуючи по-іншому норми матеріального права, визначені ТОВ «АФ «Аршиця» та прийняті до уваги Верховним Судом, – строк оренди земельної ділянки, починається після набрання договором оренди такої земельної ділянки чинності, а не з моменту його укладення.

106. Такий висновок відповідає вищезазначеному висновку ВСУ та власному висновку Верховного Суду по цій справі. В своїй ухвалі від 08 грудня 2016 року ВССУ дійшов помилкових висновків та неправильно застосував відповідні норми матеріального права.

(2) Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень

(2.1) Щодо суті зави про перегляд судових рішень

107. Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 ЦПК України 2004 (частина перша статті 360-4 ЦПК України 2004). За наявності підстави, передбаченої, зокрема, пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України 2004, суд має право у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення (згідно підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 360-4 ЦПК України 2004).

108. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, правових висновків ВСУ, висновків НКР Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву ТОВ «АФ «Аршиця»- скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2016 року та ухвалу ВССУ від 08 грудня 2016 року, прийняти нове рішення, відмовивши у задоволенні відповідного позову ОСОБА_6 до ТОВ «АФ «Аршиця».

(2.2) Щодо судових витрат

109. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

110. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцять статті 141 ЦПК України).

111. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

112. Відповідач не заявляв вимог про відшкодування судових витрат в рамках відповідної заяви про перегляд судових рішень. Іншими учасниками справи не заявлені до відшкодування судові витрати, понесені у зв’язку з цим розглядом справи.

113. Відповідно до платіжного доручення від 01 березня 2017 року № 42423, отриманого банком 02 березня 2017 року, ТОВ «АФ «Аршиця»сплачено 716,56 грн судового збору за подання заяви про перегляд ухвали ВССУ від 08 грудня 2016 року.

114. В апеляційній скарзі ТОВ «АФ «Аршиця»на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року відповідач просив покласти судові витрати на позивача. Єдиним доказом цих судових витрат ТОВ «АФ «Аршиця»в матеріалах справи є квитанція від 25 квітня 2016 року № 5Р25168 (а.с. 84), яка підтверджує сплату відповідачем судового збору за подання ним відповідної апеляційної скарги у сумі 606,32 грн.

115. При зверненні до ВССУ ТОВ «АФ «Аршиця»вимоги про відшкодування судових витрат не заявляло. Ухвала ВССУ від 08 грудня 2016 року не містить даних щодо розподілу та відшкодування судових витрат.

116. Враховуючи вищезазначене, те, що вимоги ТОВ «АФ «Аршиця»задоволені, відповідач має право на відшкодування йому ОСОБА_6 витрат зі сплати: судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги у сумі 606,32 грн, судового збору за подання відповідачем заяви про перегляд ухвали ВССУвід 08 грудня 2016 рокуу сумі 716,56 грн, що разом становить 1 322,88 грн.

(3) Висновок щодо застосування норм права

117. Свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов’язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

118. Згідно із частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Отже, строк оренди земельної ділянки (існування права оренди земельної ділянки) не може починатися раніше за строк дії договору оренди такої земельної ділянки. Строк дії договору земельної ділянки, починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення.

119. За змістом статей 18 та 20 Закону про оренду землі, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України та статті 93 ЗК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, що узгоджується з положеннями частини першої статті 210 ЦК України.

120. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов’язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Керуючись статтями 141, 416, підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1.      Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року.

2.      Скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року.

3.      Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця».

4.      Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» з ОСОБА_6 1 322,88 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» апеляційної скарги у сумі 606,32 грн та судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року у сумі 716,56 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                                      В. С. Висоцька

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

С.П. Штелик

Протокол

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com