Рейтинг@Mail.ru
ВС вказав, коли сплив строку позовної давності не є підставою для відмови в цивільному позові – Рада адвокатів Чернігівської області

ВС вказав, коли сплив строку позовної давності не є підставою для відмови в цивільному позові

ВС вказав, коли сплив строку позовної давності не є підставою для відмови в цивільному позові

Під час вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні суд не вправі ухвалити рішення про відмову в його задоволенні у зв’язку зі спливом позовної давності за правилами ЦК. Такий висновок зробив ВС в постанові №652/219/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

20 серпня 2019 року  м.Київ  №652/219/17

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — КОРОЛЯ В.В.,

суддів: МАКАРОВЕЦЬ А.М., МАРЧУК Н.О. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17.07.2018 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013230000000354, за обвинуваченням

Особи 2, Інформація 1, громадянина України, уродженця с.Московське Червоноармійського району Запорізької області, який проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу;

Особи 1, Інформація 2, громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, який проживає за Адресою 2, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 2.04.2018 засуджено:

Особу 2 за ч.2 ст.367 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та фінансово-господарських функцій, строком на один рік.

На підставі ст.75 КК Особу 2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку та з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 цього кодексу, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи або навчання.

Особу 2 звільнено від основного та додаткового покарань у зв’язку із закінченням строків давності на підставі ч.5 ст.74, п.3 ч.1 ст.49 КК;

Особу 1 за ч.2 ст.367 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та фінансово-господарських функцій, строком на один рік.

На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку та з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 цього кодексу, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи або навчання.

Особу 1 звільнено від основного та додаткового покарань у зв’язку із закінченням строків давності на підставі ч.5 ст.74, п.3 ч.1 ст.49 КК.

У задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі позивача Архангельської селищної ради Високопільського району Херсонської області до Особи 1 та Особи 2 про стягнення з них 476417 грн. солідарно відмовлено.

Ухвалою АСХО від 17.07.2018 вирок місцевого суду щодо Особи 2 та Особи 1 залишено без змін.

Згідно з вироком Особу 2 та Особу 1 визнано винуватими та засуджено за обставин, установлених судом та наведених у вироку.

Так, Особа 2, працюючи відповідно до наказу від 22.03.98 на посаді директора ТОВ «Фасад» та будучи службовою особою, яка виконує адміністративно-господарські обов’язки, вчинив службову недбалість, а саме:

14.11.2011 уклав з Архангельською селищною радою договір «Про надання послуг з технічного нагляду» №77, згідно з п.1.1 якого зобов’язаний був здійснювати технічний нагляд за будівництвом об’єкта «Реконструкція будівлі клубу смт Архангельське» відповідно до Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об’єктів архітектури. Незважаючи на це, в період з листопада 2011 року до квітня 2012 року включно Особа 2, діючи в межах своїх службових обов’язків, неналежно їх виконав, не проконтролював належним чином дотримання підрядником — ТОВ «Промхімбуд» під час будівництва умов, передбачених Державними будівельними нормами та правилами України, та відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2015 №58/14  допустив порушення вимог п.5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об’єкта архітектури в частині проведення перевірки щодо відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів, а також відповідності обсягів та якості виконаних робіт проектно-кошторисній документації, а саме — прийняв таким чином обсяги робіт, яких фактично виконано не було. Загальна сума завищення обсягів робіт становить 476417 грн., які безпідставно були переказані з рахунку Архангельської селищної ради на рахунок ТОВ «Промхімбуд».

Особа 1, будучи відповідно до наказу «Про прийняття на роботу» від 1.09.2011 01-08/1К призначеним на посаду директора ТОВ «Промхімбуд», як службова особа, яка виконує адміністративно-господарські обов’язки, несучи відповідальність за результати господарської діяльності товариства, будучи зобов’язаним відповідно до п.1.1, п.2.1, п.3.2, п.9.1.1 договору підряду  від 7.02.2011 №4, укладеного між Архангельською селищною радою Високопільського району та ТОВ «Промхімбуд», на власний ризик виконати роботи — «Реконструкція будівлі клубу смт Архангельське», які повинні проводитися відповідно до цього договору, проекту і Державних будівельних норм та правил, вчинив службову недбалість, а саме: в період з листопада 2011 року до квітня 2012 року включно в умовах, коли він мав і міг вчинити дії, які входять до кола його службових обов’язків, в частині ведення достовірного обліку, координації роботи підрозділів товариства, організації збереження матеріальних цінностей, вжиття заходів щодо запобігання збитків, не виконав обов’язків директора ТОВ «Промхімбуд» під час виконання будівельних робіт — «Реконструкція будівлі клубу смт Архангельське» щодо забезпечення умов, передбачених Державними будівельними нормами та правилами України, але при цьому, перебуваючи за Адресою 3, підписував первинні облікові документи. Таким чином, внаслідок бездіяльності, невиконання Особою 1 своїх службових обов’язків громаді селища Архангельське було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 385944 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо Особи 2 та Особи 1 в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує на безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі позивача Архангельської селищної ради про стягнення солідарно з Особи 2 та Особи 1 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у сумі 476417 грн. Зазначає, що суд, відмовляючи в задоволенні цивільного позову, дійшов неправильного висновку щодо пропуску прокурором трирічного строку позовної давності, який, на думку суду, необхідно рахувати з дня завершення ревізії фінансово-господарської діяльності Архангельської селищної ради. Крім того, вказує, що відповідно до акта ревізії селищного бюджету та фінансово-господарської діяльності в Архангельській селищній раді від 31.05.2012 №08-18/09 виявлено лише наявність порушень, внаслідок яких завдано збитків державі понад  мільйон гривень, а 26.04.2013 до ЄРДР було внесено відомості за фактом незаконного заволодіння невстановленими посадовими особами ТОВ «Промхімбуд» бюджетними коштами на суму понад мільйон гривень. Проте на час виявлення порушень кінцевої суми завданих збитків встановлено не було, також на час завершення ревізії не було встановлено осіб, які заволоділи бюджетними коштами. Вважає, що датою виявлення суми заподіяних збитків та початку перебігу позовної давності потрібно вважати дату завершення проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме — 30.01.2015, а датою встановлення особи, яка спричинила такі збитки, — оголошення особам про підозру, а саме — 2.02.2017, що ні в першому, ні в другому випадку не порушує трирічного строку позовної давності з урахуванням того, що позов прокурором було заявлено 1.03.2017. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 Кримінального процесуального кодексу, оскільки в ній не зазначено підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А.М. підтримав касаційну скаргу в повному обсязі та вважав, що вимоги щодо позовної давності не поширюються на вирішення у кримінальному провадженні цивільного позову.

Засуджений Особа 1 вважав доводи в касаційній скарзі необґрунтованими, просив відмовити в її задоволенні.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М. та засудженого Особи 1, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав <…>.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як передбачено у ч.1 ст.128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У п.7 ч.1 ст.368 КПК зазначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

А відповідно до положень ч.1 і ч.2 ст.129 КПК рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні може бути ухвалене лише залежно від доведеності підстав і розміру позову під час ухвалення вироку, постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, а також у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення.

Цих вимог закону при вирішенні цивільного позову прокурора у кримінальному провадженні щодо Особи 2 та Особи 1 судами не було дотримано.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор в інтересах держави в особі позивача Архангельської селищної ради пред’являв до Особи 2 та Особи 1 цивільний позов про стягнення з обвинувачених 476417 грн. солідарно на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Однак, вирішуючи цей цивільний позов, суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, зазначивши про пропуск строку позовної давності та відсутність заяви від сторони цивільного позивача про поновлення цього строку із зазначенням поважних причин.

Зокрема, суд указав, що на підставі даних ревізії селищного бюджету та фінансово-господарської діяльності в Архангельській селищній раді за період з 1 березня 2012 року до завершеного звітного періоду 2012 року у відповідному акті ревізії №08-18/09, яку було завершено 31.05.2012, слідчий уніс відомості до ЄРДР 26.04.2013 про скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК, службовими особами ТОВ «Промхімбуд» та ТОВ «Фасад». Тобто прокурору з моменту внесення відомостей до ЄРДР 26.04.2013 було достовірно відомо про порушення права Архангельської селищної ради та про осіб, які його порушили, а також про необхідність відшкодування цими особами завданих злочином матеріальних збитків на суму 476417 грн. У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що із цим позовом прокурор звернувся до суду 1.03.2017 з пропуском трирічного строку позовної давності від дня, коли як позивач, так і прокурор могли довідатися про порушення права.

При цьому суд першої інстанції послався на: ст.257 ЦК, згідно з якою тривалість загального терміну позовної давності становить три роки; ст.261 ЦК, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу,

яка його порушила; ч.4 ст.267 ЦК, у якій зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас апеляційний суд, погодившись з рішенням місцевого суду в частині відмови прокурору в інтересах держави в особі позивача Архангельської селищної ради в задоволенні позовних вимог до Особи 2 та Особи 1, належно не проаналізував норм процесуального права, внаслідок чого не усунув допущених судом першої інстанції порушень вимог КПК.

Так, у ч.1 ст.128 КПК установлено кінцеву межу строку звернення з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження — «до початку судового розгляду». При цьому кримінальний процесуальний закон жодним чином не пов’язує такі межі зі спливом позовної давності за правилами ЦК.

Таке нормативне встановлення строку, до якого можливе пред’явлення цивільного позову під час кримінального провадження, обумовлено насамперед тим, що у кримінальному провадженні дотримання правил про позовну давність об’єктивно не залежить виключно від волевиявлення особи, якій шкода заподіяна кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням (наприклад, органом досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, і це не дозволяє виконати вимоги ч.4 ст.128 КПК щодо форми та змісту позовної заяви; або ж саме кримінальне провадження з тих чи інших причин було розпочато через значний проміжок часу після вчинення кримінального правопорушення тощо).

Згадані положення ч.1 ст.128 КПК враховано і в нормах ЦК. Зокрема, визначаючи у ч.2 ст.265 ЦК спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред’явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства — 6 місяців. Причому початок перебігу цього строку пов’язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні, а не з обставинами, зазначеними у ст.261 ЦК. Крім того, у абзаці першому ч.2 ст.265 ЦК пред’явлення та розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні фактично визначається самостійною підставою для зупинення перебігу позовної давності.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на положення ч.5 ст.128 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами ЦК.

Крім того, кримінальний процесуальний закон, визначаючи у ч.1 і ч.2 ст.129 КПК виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні, не передбачає, на відміну від ч.4 ст.267 ЦК, як самостійну підставу для такої відмови «сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі».

Враховуючи ж вимоги ч.5 ст.128 КПК, за наявності відповідної регламентації з цього питання в зазначених нормах КПК, це також вказує на недопустимість ухвалення рішення про відмову у задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні у зв’язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, тобто з підстави, яка не знайшла свого закріплення у ст.129 КПК.

Однак апеляційний суд залишив поза увагою вказані положення кримінального процесуального закону, належно не перевірив доводів прокурора в апеляційній скарзі щодо неправильного вирішення цивільного позову та безпідставної відмови у його задоволенні, у зв’язку з чим не виправив допущених судом першої інстанції помилок у застосуванні норм процесуального права, а саме — ч.1 ст.128 та ст.129 КПК.

Вказані порушення є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв’язку з чим на підставі п.1 ч.1 ст.438 КПК ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно скасувати.

Вирішуючи ж відповідно до ст.436 КПК та заявлених вимог касаційної скарги прокурора питання щодо порядку, у якому має відбуватись виправлення допущених судом порушень, колегія суддів звертає увагу на те, що в суді апеляційної інстанції вирок Нововоронцовського райсуду від 2.04.2018 переглядався лише в частині вирішення цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі позивача Архангельської селищної ради до Особи 2 та Особи 1.

А тому ухвалу суду апеляційної інстанції щодо Особи 2 та Особи 1, якою було залишено без змін вирок Нововоронцовського райсуду від 2.04.2018 в частині відмови в задоволенні цивільного позову прокурора, необхідно скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах

Щодо застосування ч.ст.128 КПК

Встановлений у ч.1 ст.128 КПК строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами ЦК.

Щодо застосування ст.129 КПК

У ч.1 і ч.2 ст.129 КПК наведено виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні. А тому під час вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні суд не вправі ухвалити рішення про відмову в його задоволенні на підставі ч.4 ст.267 ЦК — у зв’язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

На підставі наведеного та керуючись стст.433, 434, 436, 440-442 КПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17.07.2018 щодо Особи 2 та Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com