Рейтинг@Mail.ru
ВС нагадав, що госпсуд не може визнати договір неукладеним – Рада адвокатів Чернігівської області

ВС нагадав, що госпсуд не може визнати договір неукладеним

ВС нагадав, що госпсуд не може визнати договір неукладеним

Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, що не належить до повноважень господарського суду. Такий висновок зробив ВС в постанові №907/804/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

30 липня 2019 року   м.Київ   №907/804/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий — ГУБЕНКО Н.М.,
судді: СТУДЕНЕЦЬ В.І., ТКАЧ І.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі за позовом ТОВ «Фрут Майстер Фудс» до ТОВ «НТД-Україна», ТОВ «Джуссо» про визнання договору №221 від 7.04.2015 неукладеним.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Фрут Майстер Фудс» звернулося з позовом до ТОВ «НТД-Україна» та ТОВ «Джуссо» про визнання договору №221 від 7.04.2015 неукладеним (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог — т. 2 а. с. 114-117).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Фрут Майстер Фудс» та ТОВ «НТД-Україна» не досягнуто згоди щодо істотних умов договору.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

14.04.2015 та 05.06.2015 ТОВ «НТД — Україна» здійснено поставку ТОВ «Фрут Майстер Фудс» концентрованого апельсинового соку загальною вартістю 1597950,00грн.

Факт поставки підтверджують двосторонні видаткові накладні: №334 від 14.04.2015 та №576 від 5.06.2015. У зазначених видаткових накладних підставою поставки вказано договір №221 від 7.04.2015.

Між сторонами виник спір щодо форми такої домовленості:

– позивач стверджує про відсутність факту укладення договору у формі єдиного документу, що було зумовлено недосягненням згоди щодо усіх істотних умов правочину;

ТОВ «НТД-Україна» стверджує про наявність факту укладення договору у формі єдиного документу, копію якого надано суду (у зв’язку з втратою оригіналу).

Оригінал договору №221 від 07.04.2015 (у формі єдиного документу) відсутній.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, позов задоволено частково. Визнано договір №221 від 7.04.2015 неукладеним у формі єдиного документу, підписаного двома сторонами (ТОВ «Фрут Майстер Фудс» та ТОВ «НТД — Україна»).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

важливим є факт відсутності у ТОВ «НТД-Україна» копії договору №221 від 07.04.2015, виконаної саме з оригіналу такого договору, так як ним надано копію, виконану з незасвідченої копії договору, та здійснено (21.11.2018) запис: «Згідно з оригіналом» (при відсутності оригіналу);

відсутні допустимі та достовірні докази втрати ТОВ «НТД-Україна» оригіналу договору;

висновок експерта №2971/2972 від 28.09.2018 у проведеній, на підставі ухвали суду, судово-технічній експертизі друкарських форм та реквізитів світлокопії договору №221 від 7.04.2015 не містить чітких відповідей на поставлені судом запитання;

факт укладення між ТОВ «Фрут Майстер Фудс» та ТОВ «НТД — Україна» договору №221 від 7.04.2015 у формі єдиного документу не доведено (належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами);

з рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №907/331/17 не вбачається встановлення судами обставин щодо наявності оригіналу договору №221 від 7.04.2015;

оплата позивачем вартості сировини, поставленої ТОВ «НТД — Україна» за видатковими накладними, що здійснювалась на підставі рахунків, була виконанням покупцем грошових зобов’язань за договором, укладеним у спрощений спосіб.

ТОВ «Джуссо» є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є стороною спірного договору і не встановлювало забезпечення виконання правочину, укладеного у формі єдиного документу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

– суди попередніх інстанцій звільнили позивача від обов’язку доказування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, чим порушили пункт 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України;

– суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, в порушення вимог частини 4 статті 75 Господарського

процесуального кодексу України, не взяли до уваги обставини, встановлені у справі №907/331/17 про стягнення з позивача заборгованості та штрафу за спірним договором;

– судами не враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 6.11.2018 у справі №926/3397/17.

6. Доводи інших учасників справи

ТОВ «Фрут Майстер Фудс» та ТОВ «Джуссо» відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

<…>

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної

інстанцій 

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За змістом статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання. Кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб’єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами передбаченими законом. Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об’єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави — учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов’язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення — гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи зміст вказаних норм, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).

По суті вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення судом такого факту відсутності укладення договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору.

З урахуванням викладеного вище Суд зазначає, що вимога позивача у цій справі про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.

Отже, рішення судів про задоволення позовних вимог щодо визнання договору неукладеним є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх прав.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд

касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами 1 та 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин оскільки під час вирішення цього спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

10. Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки в цій справі Верховний Суд приймає нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за перегляд справи в апеляційному та касаційному порядку покладається на позивача у справі.

Крім того, статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» у касаційній скарзі просить стягнути витрати на правничу допомогу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 55000 грн (35000 грн +15000 грн + 5000 грн відповідно).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «НТД-Україна» просило суд першої інстанції покласти на позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 35000 грн, опис яких наведено у заяві  з посиланням на договори про надання правової допомоги №№1-23/11/2017, 05/02/2018 з додатками до договорів, платіжні доручення, рахунки на оплату.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

ТОВ «Фрут Майстер Фудс» у клопотанні про зменшення розміру витрат (т. 3 а. с. 217-220), в порядку статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зазначило, що заявлені затрати на правничу допомогу не відповідають адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34—36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи складність справи, виконані адвокатами роботи, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правової допомоги на 50% від попередньо заявленої суми та покласти на ТОВ «Фрут Майстер Фудс» понесені ТОВ «НТД-Україна» судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 17500,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НТД-Україна» просило суд апеляційної інстанції покласти на позивача витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000 грн, опис яких наведено у апеляційній скарзі з посиланням на додатковий договір до договору про надання правової допомоги №05/02/2018, платіжне доручення, рахунок на оплату.

У касаційній скарзі ТОВ «НТД-Україна» просить покласти на позивача, також витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 5000 грн, опис яких наведено у касаційній скарзі з посиланням на додатковий договір до договору про надання правової допомоги №05/02/2018 платіжне доручення, рахунок на оплату.

Від ТОВ «Фрут Майстер Фудс» клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених товариством витрат на правничу допомогу, понесених у зв’язку із апеляційним та касаційним розглядом справи №907/804/17, не надходило.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «НТД-Україна» до відшкодування витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката в судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 20000 грн., є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 126129300308311315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ «НТД-Україна» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №907/804/17 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з ТОВ «Фрут Майстер Фудс» на користь ТОВ «НТД-Україна» 5 600 грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в апеляційному та касаційному порядку.

5. Стягнути з ТОВ «Фрут Майстер Фудс» на користь ТОВ «НТД-Україна» 37500 грн. 00 коп. судових витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі №907/804/17.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com