Рейтинг@Mail.ru
ВС: Обмеження права на соціальний захист за місцем проживання не допускається – Рада адвокатів Чернігівської області

ВС: Обмеження права на соціальний захист за місцем проживання не допускається

ВС: Обмеження права на соціальний захист за місцем проживання не допускається

Призначення та отримання пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Такий висновок зробив ВС в постанові №206/7230/16-а(2-а/206/174/16), текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

11 червня 2019 року                          м.Київ                    №206/7230/16-а(2-а/206/174/16)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — БУЧИК А.Ю.,
суддів: МОРОЗ Л.Л., РИБАЧУКА А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду в м.Дніпрі, Особи 1 на постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 30.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4.07.2017, за позовом Особи 1 до Лівобережного об’єднаного управління ПФУ в м.Дніпрі про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Особа 1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати бездіяльність Управління ПФУ в Самарському районі, правонаступник якого — ЛОУ ПФУ в м.Дніпропетровську, щодо непризначення пенсії Особі 1 через відсутність реєстрації в Україні протиправною;

зобов’язати територіальний орган ПФУ — ЛОУ ПФУ призначити та виплатити пенсію за віком, зароблену трудовим стажем Особи 1 у розмірі згідно із чинним законодавством з дати звернення із заявою до відповідача, тобто з 20.10.2009, з урахуванням компенсації втрати частини доходів починаючи з 6.02.2008, тобто з дати виникнення такого права призначення пенсії.

Постановою Самарського райсуду від 30.03.2017, залишеною без змін ухвалою ДААС від 4.07.2017 адмінпозов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління ПФУ щодо непризначення пенсії позивачеві та щодо відмови в призначенні пенсії через відсутність місця реєстрації в Україні.

Зобов’язано ПФУ призначити та виплатити пенсію за віком, зароблену трудовим стажем Особи 1 у розмірі згідно із чинним законодавством починаючи з 23.06.2016.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача та відповідач подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять судові рішення скасувати. Відповідач у своїй касаційній скарзі просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що згідно з п.2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду останньої), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Не подано необхідних документів для призначення пенсії в оригіналі.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення в частині дати поновлення виплати пенсії, вказавши з 20.10.2009. Уважає, що до спірних правовідносин не повинні застосовуватися строки звернення до суду, оскільки право має бути відновлене з дати звернення з первинною заявою про призначення виплати пенсії — 20.10.2009.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів уважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судами встановлено, що Особа 1 є громадянином України. У 2000 році позивачка виїхала на постійне місце проживання до Німеччини, де мешкає до теперішнього часу.

21.10.2009 позивачка звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії.

Листом від 5.11.2009 управління ПФУ повідомило про те, що для вирішення питання щодо визнання права на пенсію за віком необхідно подати документи, які підтверджують факт постійного проживання на території Самарського району м.Дніпропетровська.

30.12.2009 на адресу управління ПФУ надійшла повторна заява про призначення пенсії, складена в довільній формі з наданням документів, необхідних для призначення пенсії за віком.

У подальшому на звернення позивача та його представника щодо призначення пенсії теруправління ПФУ та фонд повідомляли про необхідність особистого звернення позивача або через уповноваженого представника до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії з дотриманням Порядку подання та оформлення документі для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та наданням повного пакета необхідних документів.

Рішенням комісії з вирішення спірних питань щодо застосування норм пенсійного законодавства при призначенні та виплаті пенсій управління ПФУ від 8.04.2016 відмовило в призначенні пенсії за віком з посиланням на стст.8, 44 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто на відсутність паспорта громадянина та реєстрації на території України.

Не погоджуючись із отриманою відмовою позивач звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач має право на призначення пенсії незалежно від місця проживання, проте з урахуванням строків звернення до суду.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Відповідно до положень ст.24 Конституції громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У ст.46 Конституції закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина.

У §3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи власну.

Відповідно до ч.2 ст.2 закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм, громадянин України, позивач, проживаючи в Німеччині, має такі самі конституційні права, як і інші громадяни, оскільки Конституція та пенсійне законодавство не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина.

У п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з утратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління ПФУ в районі, місті, районі в місті, а також у місті та районі за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п.2.9 цього порядку особа, яка звертається за пенсією, повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (п.2.22 порядку).

Відповідно до ст.5 закону «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III документами, що підтверджують громадянство є: паспорт громадянина, свідоцтво про належність до громадянства, паспорт громадянина для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже, виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність відмови відповідача в реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документа, що підтверджує фактичне проживання, оскільки до заяви про призначення пенсії за віком представником позивача була надана копія паспорта громадянина для виїзду за кордон.

У ст.44 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 №1058-IV установлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до тероргану ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У ч.5 ст.45 цього закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає терорган ПФУ та не пізніше ніж через 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

На виконання названих норм закону №1058-IV правлінням ПФУ постановою №22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції 27.12.2005 за №1566/11846.

Відповідно до п.1 порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їхніх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У п.7 порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно з п.30 порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви,

відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (п.38 порядку).

Не пізніше ніж через 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (п.39 порядку).

Право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень порядку №22-1.

При цьому, як уже зазначалося вище, призначення та отримання пенсії не може пов’язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Стосовно строків, які є предметом оскарження представником позивача, колегія суддів зазначає

таке.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адмінсуду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-місячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У ст.100 КАС (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що адмінпозов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адмінсуду поважними, про що постановляється ухвала.

У ч.2 цієї статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій про правильність обрахування дати призначення пенсії, враховуючи 6-місячний строк звернення до суду.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є ПФУ, до компетенції якого і входить розгляд документів, у тому числі й нових. Суд не може перебирати компетенцію суб’єктів владних повноважень і досліджувати нові документи, яким не дано оцінки, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права, наявний стаж на призначення пенсії. Завданням адмінсудочинства є перевірка правомірності дій суб’єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред’являються до рішень суб’єктів владних повноважень та закріплені в ч.2 ст.2 КАС.

Крім того, відповідачем фактично не приймалося рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, а в межах вимог порядку №22-1 здійснено розгляд питання прийняття поданих документів.

За таких обставин та враховуючи те, що судами попередніх інстанцій давалась оцінка лише тим обставинам, які відповідач зазначив у роз’ясненні, посилаючись на відсутність законних підстав для призначення пенсії позивачу, проте уповноважений орган та суди попередніх інстанцій не перевіряли дотримання інших умов для призначення пенсії, зокрема не з’ясовували та не вирішували питання щодо наявності в позивача страхового стажу, що є обов’язковою умовою для призначення пенсії відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів дійшла висновку про необхідність покласти на відповідача обов’язок повторно розглянути заяву Особи 1 про призначення пенсії відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись стст.343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду в м.Дніпрі, Особи 2 в інтересах Особи 1 задовольнити частково.

Постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 30.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4.07.2017 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Зобов’язати Лівобережне об’єднане управління ПФУ в м.Дніпрі розглянути повторно заяву Особи 1 про призначення пенсії за віком на підставі закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com