Рейтинг@Mail.ru
ВС: Порушення права на захист є безумовною підставою для скасування вироку – Рада адвокатів Чернігівської області

ВС: Порушення права на захист є безумовною підставою для скасування вироку

ВС: Порушення права на захист є безумовною підставою для скасування вироку

Право на захист буде непоправно порушено, якщо зізнавальні показання, отримані без забезпечення доступу до захисника, використовуватимуться з метою засудження особи. Такий висновок зробив ВС в постанові №810/5004, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

6 лютого 2019 року                         м.Київ                               №810/5004

Велика палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді — КНЯЗЄВА В.С.,
судді-доповідача — ЯНОВСЬКОЇ О.Г.,

суддів: АНТОНЮК Н.О., БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., ЗОЛОТНІКОВА О.С., КІБЕНКО О.Р., ЛОБОЙКА Л.М., ЛЯЩЕНКО Н.П., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОГАЧ Л.І., САПРИКІНОЇ І.В., СИТНІК О.М., УРКЕВИЧА В.Ю.,

розглянувши кримінальну справу за заявою Особи 3, Інформація 1, уродженця м.Берегово, про перегляд вироку Апеляційного суду Закарпатської області від 29.08.2006 й ухвали Верховного Суду України від 12.04.2007 з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом,

ВСТАНОВИЛА:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, та короткий зміст рішень судів

1. Вироком АСЗО від 29.08.2006 Особу 3 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст.115,

ч.4 ст.187 Кримінального кодексу. Із застосуванням ч.1 ст.70 КК призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

2. Цим же вироком засуджено Особу 5, Особу 6 та Особу 7, щодо яких питання про перегляд судових рішень не ставиться.

3. За вироком суду Особу 3 визнано винним у тому, що він, діючи за попередньою змовою групою осіб разом з Особою 5, Особою 6 та Особою 7, 21.08.2004 в м.Берегово Закарпатської області вчинив розбійний напад з метою заволодіння майном родини Особи 8 в особливо великих розмірах, поєднаний з проникненням у житло та застосуванням до потерпілих насильства, небезпечного для їхнього життя і здоров’я. Подолавши опір потерпілих, засуджені заволоділи чужим майном на загальну суму 100765,5 грн.

4. Крім того, Особа 3 з корисливих мотивів та з метою умисного вбивства вдарив дерев’яною битою по голові Особу 8, чим спричинив йому закриту черепно-мозкову травму з множинними переломами кісток склепіння та основи черепа, пошкодженням тканин головного мозку, внаслідок чого настала смерть потерпілого.

5. Ухвалою ВСУ від 12.04.2007 вирок апеляційного суду, який переглядався щодо Особи 7 та Особи 3, залишено без зміни.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

6. Рішенням ЄСПЛ від 24.04.2018 у справі «Гелетей проти України» (заява №23040/07), яке набуло статусу остаточного, констатовано порушення щодо Особи 3 положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема §1 та пп.«с» §3 ст.6, у зв’язку з ненаданням заявнику правової допомоги під час відтворення обстановки та обставин події 22.08.2004 (пп.66, 72 рішення ЄСПЛ).

7. Розглянувши інші твердження заявника з урахуванням усіх наявних документів та належності оскаржуваних питань до сфери його компетенції, Суд дійшов висновку, що вони не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих конвенцією. Тому в решті вимог заява Особи 3 визнана неприйнятною та необґрунтованою відповідно до пп.«а» п.3 та п.4 ст.35 конвенції (п.68 рішення ЄСПЛ).

8. Одночасно ЄСПЛ визнав, що не може робити припущення щодо результату провадження у справі заявника. Встановлення порушення п.1 та пп.«с» п.3 ст.6 конвенції у цій справі не означає, що заявника було засуджено помилково. Суд зазначив, що ст.445 КПК та ст.10 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачають можливість відновлення провадження у справі, та вважає, що встановлення порушення саме по собі становить справедливу сатисфакцію (п.72 рішення ЄСПЛ).

Рух справи за заявою про перегляд судових рішень

9. 22.08.2018 Особа 3, не погодившись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, звернувся до ВС із заявою про їх перегляд у зв’язку зі встановленням рішенням ЄСПЛ від 24.04.2018 у справі «Гелетей проти України» порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

10. Ухвалою судді ВП ВС від 26.09.2018 розглянуто заяву Особи 3 про усунення недоліків, витребувано з Міністерства юстиції автентичний переклад рішення ЄСПЛ від 24.04.2018 у справі «Гелетей проти України» та відкрито провадження у справі за заявою засудженого про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами та призначено до судового розгляду.

11. Пунктом 15 розд.XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу передбачено, що апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим кодексом, з урахуванням положень, передбачених §3 розд.4 «Перехідні положення» закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII.

12. Оскільки кримінальну справу щодо заявника розглянуто до набрання чинності КПК за процедурою, передбаченою Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року, при здійсненні перегляду судових рішень за заявою Особи 3 за виключними обставинами мають застосовуватися положення гл.321 КПК 1960 року з урахуванням положень гл.34 КПК.

ІІ. ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА Й ІНШИХ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень та узагальнені доводи заявника

13. У своїй заяві та доповненнях до неї Особа 3порушує питання про перевірку законності та вмотивованості ухвали ВСУ від 12.04.2007, вироку АСЗО від 29.08.2006. На обґрунтування своєї заяви посилається на встановлення рішенням ЄСПЛ факту порушення Україною міжнародних зобов’язань, яке полягає в порушенні органом досудового розслідування його права на захист при відтворенні обстановки та обставин події 22.08.2004 без участі захисника.

14. Із цих підставах Особа 3 просить скасувати вирок АСЗО від 29.08.2006 та ухвалу ВСУ від 12.04.2007, а кримінальну справу щодо нього направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження

15. Під час судового розгляду ВП ВС заявник підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити. Захисник Особи 3 підтримала доводи, викладені в заяві про перегляд судових рішень та у доповненнях до неї. Просила скасувати судові рішення та направити кримінальну справу щодо Особи 3 на новий розгляд.

16. Прокурор заперечував проти задоволення заяви засудженого. Вважав, що порушення конвенції, встановлені ЄСПЛ, не дають підстав для застосування заходів індивідуального характеру щодо Особи 3.

ІІІ. Позиція ВП ВС та мотиви, якими керувався суд при ухваленні постанови

Щодо застосування заходів, спрямованих на відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення конвенції (restitutio in integrum)

17. Як убачається з рішення ЄСПЛ у справі «Гелетей проти України», Суд дійшов висновку про порушення §1 та пп.«с» §3 ст.6 конвенції щодо Особи 3 виходячи з такого.

18. Стаття 6 конвенції стосується виключно процедурних гарантій та гарантує право кожному на справедливий судовий розгляд. У світлі обставин кримінального провадження ст.6 конвенції, особливо її п.3, може застосовуватися ще до того, як справу передано до суду, якщо справедливість суду може бути підірвана початковим недотриманням її положень. У свою чергу, гарантії пп.«с» п.3 ст.6 конвенції (забезпечення права особи на захист) є конкретними аспектами права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 цієї статті, які повинні враховуватися у будь-якій оцінці справедливості кримінального провадження.

19. Виходячи з наведеного, право на захист буде в принципі непоправно порушено, якщо зізнавальні показання, отримані від особи під час допиту правоохоронними органами без забезпечення доступу до захисника, використовуватимуться з метою її засудження (рішення Суду від 27.11.2008 у справі Salduz v. Turkey, заява №36391/02, п.55).

20. Відповідно до матеріалів справи після затримання 22.08.2004 Особа 3 письмово заявив, що бажає, аби його інтереси захищав адвокат С., котрий проживав у м.Ужгороді.

21. Того ж дня заявника як підозрюваного допитав слідчий за участю залученого ним захисника Б. Під час цієї процесуальної дії заявник повністю визнав свою вину у вчиненні розбою та умисного вбивства, надав детальні показання щодо скоєних злочинів і визнав, що вдарив потерпілого по голові битою, але зробив це інстинктивно, з метою самооборони. Заявник не зазначив, що сталося з битою, а саме — де або за яких обставин він сховав її після вчиненого вбивства. Заявник та захисник Б. підписали протокол допиту без жодного зауваження до його змісту.

22. Після цього заявника було залучено до іншої слідчої дії — відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису за участю експерта-криміналіста, слідчого районного відділу міліції, двох понятих і слідчого у справі, однак за відсутності захисника Б.

23. Заявник стверджував, що повторно вимагав запросити захисника С., але цього зроблено не було, водночас шляхом погроз його змусили дати показання. Крім того, йому було роз’яснено конституційне право на відмову давати показання щодо себе і він вписав у протоколі слово «не» поруч з друкованим текстом «показання давати бажає». Під час відтворення обстановки та обставин події заявник показав місце, де перебувала бита, після чого її було вилучено як доказ.

24. Після підписання угоди матір’ю заявника з адвокатом С., 26.08.2004, прокурор дав дозвіл адвокату С. представляти заявника замість Б., а заявник відмовився від послуг адвоката Б.

25. Переглянувши відеозапис відтворення обстановки та обставин події від 23.08.2004 за участю адвоката С., заявник відмовився від зізнавальних показань, пояснюючи, що надавав їх у зв’язку з погрозами та під фізичним примусом працівників міліції 22.08.2004. Під час проведення наступних допитів за участю захисника заявник відмовився давати показання.

26. 18.02.2005 досудове слідство у кримінальній справі було завершено, заявнику та іншим співучасникам пред’явлено обвинувачення у вчиненні розбою та умисного вбивства (ч.3 ст.28, пп.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК).

27. Вироком АСЗО від 29.08.2006 заявника визнано винним у вчиненні умисного вбивства та розбою (п.6 ч.2 ст.115 та ч.4 ст.187 КК), інших співучасників виправдано за епізодом умисного вбивства, оскільки під час судового слідства встановлено, що Особа 3 своїми діями вийшов за межі попередньої домовленості на скоєння злочину, яка полягала лише у заволодінні майном і грошима потерпілих.

28. Обґрунтовуючи доведеність винуватості заявника, суд у вироку послався на його зізнавальні показання, надані 22 та 23.08.2004, в тому числі під час відтворення обстановки та обставин події, коли було знайдено та вилучено знаряддя злочину (биту). При цьому судом першої інстанції не було встановлено порушення права заявника на захист під час проведення окремих слідчих дій.

29. Спростовуючи доводи Особи 3 про порушення його права на захист, суд указав на те, що 22.08.2004 постанова прокурора про призначення захисника Б. була законною, оскільки договору між підозрюваним та обраним ним захисником С. про надання правової допомоги не було укладено. Крім того, 22.08.2004 заявником не висувалися заперечення та зауваження з приводу проведених слідчих дій.

30. Особа 3 оскаржив вирок суду до ВСУ. В касаційній скарзі заявник повторював доводи про порушення його права на захист. Зокрема, що 22 та 23.08.2004 його інтереси представляв не обраний ним захисник С., а призначений всупереч його волі слідчим захисник Б. Засуджений також посилався на те, що йому не надавалася правова допомога захисника під час відтворення обстановки та обставин події 22.08.2004, коли його змусили давати зізнавальні показання проти себе.

31. ВСУ, переглядаючи справу як суд апеляційної інстанції, залишив вирок суду щодо Особи 3 без зміни, а його скаргу — без задоволення. При цьому доводи заявника про порушення його права на захист під час відтворення обстановки та обставин події 22.08.2004 не було спростовано.

32. Мотивуючи свої висновки про порушення конвенції, ЄСПЛ виходив з того, що заявника було затримано за підозрою у вчиненні умисного вбивства з обтяжуючими обставинами та розбою. Тому відповідно до §1 ст.6 конвенції заявник мав право на доступ до захисника під час проведення його першого допиту та слідчих дій, пов’язаних з розслідуванням цих злочинів.

33. Суд звернув увагу, що в справі відсутні докази того, що відтворення обстановки та обставин події було проведено слідчим без участі захисника за пропозицією заявника або на його вимогу та що зізнавальні показання заявника були надані з його ініціативи, а відповідаючи на запитання слідчого, заявник свідомо, явно та у недвозначний спосіб відмовився від свого права на отримання правової допомоги. У зв’язку з наведеними обставинами ЄСПЛ указав, що право заявника на захист в кримінальній справі щодо нього було безпідставно обмежено.

34. Крім того, досліджуючи, чи було порушено загальну справедливість провадження внаслідок відсутності захисника під час відтворення обстановки та обставин події 22.08.2004, ЄСПЛ указав, що, визнаючи заявника винним, суд першої інстанції прямо послався на зізнавальні показання, надані заявником під час відтворення обстановки та обставин події 22.08.2004, та на речовий доказ, знайдений після надання цих показань.

35. Водночас у ході слідчої дії 22.08.2004 за відсутності захисника заявник не лише підтвердив, що вчинив розбійний напад і вбивство, але й показав місце схову знаряддя злочину (бити), якою він убив потерпілого (заявник нічого не зазначав про місце схову знаряддя злочину у своїх попередніх зізнавальних показаннях).

36. ЄСПЛ зауважив, що після залучення захисника, обраного на власний розсуд, заявник заперечив свою участь у вчиненні умисного вбивства та розбою, але важко зрозуміти, яким чином можна було б ефективно відмовитися від показань щодо місцезнаходження бити після того, як її було знайдено та оглянуто працівниками органу досудового розслідування.

37. Наведені обставини, на думку Суду, порушують критерії справедливості провадження, тому ЄСПЛ дійшов висновку, що показання, надані заявником за відсутності захисника під час відтворення обстановки та обставин події 22.08.2004, вплинули на всі показання, які він міг дати пізніше.

38. Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку про порушення п.1 та пп.«с» п.3 ст.6 конвенції у зв’язку з ненаданням заявнику правової допомоги під час відтворення обстановки та обставин події 22.08.2004.

39. Висновки й аргументи ЄСПЛ повністю співвідносяться із відповідними положеннями Конституції та кримінального процесуального законодавства.

40. Зокрема, згідно зі ст.59 Конституції та стст.43, 431КПК 1960 року підозрюваний, обвинувачений має право користуватися правовою допомогою захисника і мати побачення з ним до першого допиту. Реалізація права на захист є одним із основоположних принципів кримінального судочинства.

41. Положеннями п.4 ч.1 ст.45 КПК 1960 року визначено обов’язкову участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства та під час розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення.

42. Згідно з п.3 ч.2 ст.370 КПК 1960 року порушення права обвинуваченого на захист є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування вироку.

43. Як вбачається зі змісту судових рішень, які заявник просить переглянути, національні суди зазначених вимог закону не дотрималися.

44. Хоча під час судового розгляду Особа 3скаржився на недопустимість тих доказів, які було отримано з порушенням його права на захист, суд першої інстанції відхилив його заперечення без спростування такого твердження підсудного.

45. На ці самі обставини як на істотні порушення кримінально-процесуального закону Особа 3посилався в касаційній скарзі. Проте касаційний суд, усупереч вимогам ст.4002 КПК 1960 року, в прийнятому рішенні цих доводів не висвітлив, жодних відповідей на них не дав, не зазначив підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.

46. Наведені порушення кримінально-процесуального закону перешкодили судам повно й всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення.

47. Відповідно до п.1 ст.46 конвенції та ст.2 закону №3477-IV рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання Україною.

48. Згідно зі ст.1 закону №3477-IV під виконанням рішення розуміється виплата стягувачеві відшкодування, вжиття заходів індивідуального та загального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру відповідно до ст.10 зазначеного закону є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення конвенції, що здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

49. Ураховуючи встановлене ЄСПЛ порушення права Особи 3 на захист, що потягло за собою отримання доказів, які підлягають повторному дослідженню та оцінці, ВП ВС, діючи в межах повноважень, визначених ч.5 ст.33, ст.467 КПК, ст.36 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, позбавлена можливості постановити нове судове рішення в цій справі щодо заявника.

50. За таких обставин вирок апеляційного суду та ухвалу касаційного суду щодо Особи 3 належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

51. Відповідно до змісту ст.33 КПК 1960 року зі змінами в редакції закону від 7.07.2010 №2453-VI судами першої інстанції, які розглядають кримінальні справи, є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Тому після прийняття ВП ВС процесуального рішення його необхідно направити для розгляду за правилами інстанційної підсудності з урахуванням указаних змін до КПК 1960 року.

52. За правилами територіальної підсудності, передбаченими ст.37 КПК 1960 року, кримінальна справа розглядається в тому суді, в районі діяльності якого скоєно злочин.

53. З урахуванням цих обставин та змісту ст.38 КПК 1960 року кримінальну справу належить направити до Закарпатського апеляційного суду для визначення ним питання про підсудність цієї справи для здійснення нового судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись стст.40021, 40023, 40024 КПК 1960 року, стст.459, 467 та п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК, §3 розд.4 «Перехідні положення» закону від 3.10.2017 №2147-VIII, ВП ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 3 про перегляд вироку Апеляційного суду Закарпатської області від 29.08.2006 та ухвалу Верховного Суду України від 12.04.2007 щодо нього з підстав установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 29.08.2006 та ухвалу Верховного Суду України від 12.04.2007 щодо Особи 3 скасувати і направити кримінальну справу №8105004 на новий судовий розгляд.

Кримінальну справу направити до Закарпатського апеляційного суду для вирішення ним питання про передання справи до належного місцевого суду з метою забезпечення нового розгляду в суді першої інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com