Рейтинг@Mail.ru
Епітафія №9055 (проекту Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” присвячується) – Рада адвокатів Чернігівської області

Епітафія №9055 (проекту Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” присвячується)

Епітафія №9055 (проекту Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” присвячується)

Резолюція зборів адвокатів Чернігівської області, Ради адвокатів Чернігівської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Чернігівської області  щодо неприпустимості прийняття проекту Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №9055

 

 

14 вересня 2018 року в приміщенні Ради адвокатів Чернігівської області відбулися збори адвокатів Чернігівської області, предметом яких, стало обговорення проекту Закону України №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За результатами зборів адвокатами Чернігівської області було прийнято рішення звернутися до Верховної Ради України та Комітету з питань правової політики та правосуддя з заявою про неприпустимість прийняття законопроекту в запропонованій редакції.

Законопроект №9055 загалом переповнений суперечностями між різними статтями, термінологічною невизначеністю, тощо. Тому детальний, постатейний його аналіз може зайняти значний час і потребує включення представників адвокатури до робочої групи з його розробки, проте, на деяких його особливо спірних положеннях, ми би хотіли зупинитися більш детально.

 

В першу чергу, великий подив адвокатів Чернігівської області викликало невиправдане бажання авторів законопроекту спростити доступ до професії адвоката особливо в перехідний період на протязі 4 років з дня набрання чинності Законом.

Зокрема, у відповідності до частини 1 статті 9 проекту Закону кваліфікаційний іспит полягає у перевірці рівня професійної підготовки особи, яка виявила намір стати адвокатом, а саме володіння нею необхідними теоретичними знаннями у сфері права та знаннями Правил адвокатської етики, а також практичними вміннями та навичками, необхідними для здійснення адвокатської діяльності.

При цьому, відповідно до частини 2 тієї ж статті кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання особою, яка виявила намір стати адвокатом, лише письмового анонімного тестування.

Не заперечуючи проти ідеї тестування як такої, все ж, слід зазначити, що за допомогою тестування можна до певної міри перевірити лише теоретичні знання. І навряд чи можна визначити рівень практичних вмінь та навичок необхідних для здійснення адвокатської діяльності

А отже, в разі прийняття Закону в запропонованій редакції, адвокатом зможе стати особа яка має певний рівень теоретичних знань, але взагалі не вміє складати процесуальні документи, аналізувати справу та обґрунтовувати свою правову позицію по ній.

Особливо актуальним дане твердження є в перехідний період на протязі чотирьох років з дня набрання чинності Законом. В цей період з урахуванням наміру скасувати стажування, будь-яка особа, яка, наприклад, працювала нотаріусом, помічником нотаріуса, слідчим тощо. Тобто, абсолютно необізнана в практиці адвокатської діяльності може отримати свідоцтво виконавши лише тестові завдання. І одразу розпочинати здійснювати захист осіб в кримінальних провадженнях, представляти інтереси в важливих справах цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції, не маючи при цьому жодних практичних навичок.

Тому, очевидно, більш доцільним є збереження чинного порядку, який передбачає, не лише перевірку теоретичних знань, а і підготовку процесуальних документів та вирішення практичних ситуацій. А, також, обов’язкове стажування у досвідченого адвоката на протязі шести місяців після здачі іспиту.

Фактор, суб’єктивності, та корупційні ризики які очевидно намагалися усунути автори законопроекту на нашу думку цілком можливо усунути в інший спосіб. Наприклад шляхом закріплення обов’язкової аудіо- та відео- фіксації іспиту та надання особі, яка не склала іспит можливості отримати такі записи та використати їх при оскарженні результатів іспиту.

 

В той же час, після закінчення перехідного періоду доступ до професії буде неймовірно ускладнений для всіх категорій юристів окрім, колишніх суддів та прокурорів.

А саме, для того аби лише бути допущеним до здачі іспиту юрист повинен буде спочатку відпрацювати за трудовим договором помічником (стажером) адвоката на протязі двох років. При цьому, адвокат повинен обов’язково мати стаж адвокатської діяльності не менше 5 (п’яти) років.

На даний час в Чернігівській області зареєстровано близько 10 помічників адвокатів. Майже всі ці помічники працюють в адвокатів, основним робочим місцем яких є обласний центр – місто Чернігів. Викликано це тим, що більшість адвокатів Чернігівської області, які працюють в маленьких районних центрах, здійснюють індивідуальну адвокатську діяльність, мають невеликий рівень доходів та не можуть собі дозволити платити заробітну плату помічнику.

За умови прийняття Закону в запропонованій редакції доступ до професії в таких населених пунктах, очевидно, зможуть отримати лише судді у відставці або колишні прокурори.

Подібне бажання перетворити незалежну і самоврядну адвокатуру в «санаторій» для колишніх суддів і прокурорів викликає відвертий подив.

 

Також, видається досить дивним намагання авторів законопроекту зруйнувати існуючу систему органів адвокатського самоврядування в регіонах. Яка полягає в існуванні двох окремих юридичних осіб, а саме Ради адвокатів регіону та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії регіону, що дозволяє чітко розподіляти функції між цими двома органами та уникати концентрації всіє повноти повноважень в одних руках.

 

Подив та занепокоєння викликає і абсолютна не урегульованість в проекті Закону процедури проведення виборів в органи адвокатського самоврядування. Більше того, відсутнє навіть посилання на те, хто саме має затверджувати таку процедуру.

Зокрема, у відповідності до положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень законопроекту передбачається, що не пізніше чотирьох місяців з дня набрання чинності Законом, ради адвокатів проводять конференції адвокатів регіонів де серед іншого вирішують питання обрання:

  1. Делегатів на з’їзд адвокатів України за квотою один делегат від ста адвокатів, основне робоче місце яких знаходиться у відповідному регіоні, але не менше п’яти делегатів від кожного регіону.
  2. Голови ради адвокатів регіону.
  3. Членів ради адвокатів регіону (в одній з найменших за кількістю адвокатів Чернігівської області це 13 осіб);
  4. Голови кваліфікаційної комісії адвокатів регіону;
  5. Членів кваліфікаційної комісії адвокатів регіону (в Чернігівській області на даний час 7 осіб);
  6. Голови Дисциплінарної комісії адвокатів регіону;
  7. Членів Дисциплінарної комісії адвокатів регіону (в одній з найменших за кількістю адвокатів Чернігівської області це 9 осіб)
  8. Представника регіону у Раді адвокатів України;
  9. Представника регіону у Вищий кваліфікаційній комісії;
  10. Представника регіону у Вищій дисциплінарній комісії;

 

Також не врегульовано в Перехідних положеннях проекту Закону питання обрання голови та членів Ревізійної комісії, але, очевидно, це також необхідно буде зробити.

Отже, під час однієї конференції необхідно обрати приблизно 35-80 осіб в залежності від регіону.

Стосовно процедури проведення голосування в законі зазначено, лише те, що на всі ці посади кандидати обираються таємним рейтинговим голосуванням, при цьому, під рейтинговим розуміється спосіб голосування одночасно по всіх кандидатах, при якому особа, яка голосує, має віддати свій голос за кількість кандидатів не більшу, ніж кількість вакансій, на які обираються кандидати, та за результатами якого обраним вважається один або декілька (відповідно до кількості вакансій) кандидатів, який (які) одержав (одержали) більшість голосів порівняно з іншими кандидатами.

Проведення таємного рейтингового голосування очевидно є неможливим без друку бюлетенів, обладнання кабінок для таємного голосування, та виборчих скриньок тощо.

В місті Києві, наприклад, на даний час зареєстровано близько п’яти  тисяч адвокатів, а в Київській області – близько семи тисяч. За цих умов цілком можливою є явка від однієї до трьох тисяч адвокатів.

Кількість кандидатів не обмежена, а серед вимог до них є лише наявність адвокатського стажу більше п’яти років. Тому цілком можливою є ситуація коли на 9 (а можливо й більше) вакантних посад скажімо в раді адвокатів Київської області будуть претендувати близько ста, а можливо і більше осіб. Ще цікавіша ситуація з делегатами на всеукраїнський з’їзд, яких як вже було зазначено вище, потрібно обрати одного від сотні адвокатів. Тобто, цілком можливо є ситуація за якою з кількох сотень кандидатів потрібно буде обрати 50-70 представників.

За таких умов виникає необхідність у проведенні фактично повноцінного виборчого процесу, але це питання жодним чином не врегульовано проектом Закону.

В зв’язку з чим виникає ряд питань:

  • Хто за який кошт, в якому порядку, з якою процедурою контролю буде забезпечувати виготовлення макету та друк виборчих бюлетенів?
  • Хто забезпечуватиме обладнання приміщення кабінами для голосування та виборчими скриньками?
  • Хто видаватиме бюлетені адвокатам які прийшли на конференцію, контролюватиме кількість виданих бюлетенів, контролюватиме кому саме видаються ці бюлетені?
  • Хто і в якому порядку буде здійснювати підрахунок голосів? Скільки на думку авторів законопроекту це займатиме часу? Що робити якщо, наприклад, в виборчій скриньці виявиться більша кількість бюлетенів ніж було видано, або виникне якась інша ситуація характерна для виборчого процесу?
  • Хто і в якому порядку матиме право контролювати процес голосування та підрахунку голосів?
  • Враховуючи, що конференція вважається повноважною за умови присутності 10% адвокатів регіону, скільки на думку авторів законопроекту рад адвокатів регіону зможуть обрати, скажімо в місті Києві де навіть зараз таких ради дві? А скільки їх буде в регіонах де для повноважності конференції достатньо зібрати чотири десятки адвокатів?

 

На нашу думку всі ці риторичні питання, на які в авторів законопроекту очевидно не має відповідей, свідчать про серйозну загрозу того, що робота органів адвокатського самоврядування на тривалий період буде паралізована.

 

В великої кількості адвокатів які на даний час працюють за трудовим договором в якості юрисконсультів виник ряд запитань стосовно того, що мали на увазі автори законопроекту, коли в частині 1 статті 28 Закону зазначали, що адвокат може працювати на підставі трудового договору (контракту), а в частині 4 тієї ж статті вказували, що адвокат який уклав трудовий договір з особою, яка не є адвокатським бюро або об’єднанням, не має права здійснювати адвокатську діяльність та зобов’язаний зупинити її.

Чи означає це, що особа яка має статус адвоката в принципі не може працювати юрисконсультом за трудовим договором, навіть на одному підприємстві не надаючи правової допомоги іншим особам? І якщо так, то чим викликаний намір ввести таке обмеження, і чи не призведе це до зникнення професії юрисконсульта як такої? Оскільки навряд чи знайдуться підприємства бажаючі тримати у штаті юриста, який не зможе представляти їх інтереси, навіть, у найпростішому судовому процесі.

І де в такому разі має здобувати необхідний стаж молодий юрист, що бажає стати адвокатом, окрім прокуратури звісно? Лише працюючи помічником в досвідченого адвоката, а чи вдасться знайти такого адвоката з урахуванням тих обставин які було викладено вище?

Чергові риторичні питання без відповідей.

 

В адвокатів які практикують в галузі кримінального права суттєве занепокоєння викликали ряд змін в Кримінально-процесуальний кодекс України які містяться в Перехідних положеннях законопроекту.

Це, насамперед, запропоноване включення в КПК України статті 22-1 щодо неприпустимості зловживання правами. Яка, наприклад, передбачає, дисциплінарну відповідальність адвоката за заявлення завідомо безпідставного відводу. При цьому, критеріїв визначення «підставності» відводу дана стаття не наводить, а отже їх визначатиме на власний розсуд суддя який розглядатиме справу.

Також зловживанням правами буде подання скарги на судове рішення яке не підлягає оскарженню, що також є не припустимим враховуючи практику Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного суду України з якими автори законопроекту очевидно не знайомі.

 

Також, законопроект №9055 пропонує зміни до ст. 53 КПК України, відповідно до яких слідчий (прокурор, суд) навіть за наявності в справі офіційного захисника підозрюваного (обвинуваченого) за договором, тепер будуть мати право на власний розсуд увести в справу безоплатного захисника й провести за його участі усі потрібні стороні обвинувачення процесуальні дії. При цьому, мова йде не лише про невідкладні випадки, як то наприклад обшук, а фактично будь-якої процесуальної дії, коли завчасно повідомлений захисник залучений обвинуваченим, підозрюваним не може прибути протягом двадцяти чотирьох годин.

Подібні нововведення, на нашу думку, явно не відповідають вимогам статті 59 Конституції України, щодо вільного вибору захисника.

 

Стосовно наміру спростити процедуру повідомлення про підозру зі статусом спеціального суб’єкта, адвокати Чернігівської області наголошують на тому, що це створює ризик посилення переслідування адвокатів  за їхню правову позицію.

Проте, вітають те, що прихильники проекту закону з числа народних депутатів України, виступають за рівність всіх перед законом та готові піти на аналогічне спрощення процедури і по відношенню до себе.

 

Також, проект Закону містить ряд інших неточностей, протиріч та положень, що не відповідають вимогам Конституції, Європейської конвенції з прав людини, основним принципам щодо ролі адвоката закріпленим на міжнародному рівні, які важко висвітлити в рамках одного листа.

 

Відчувається, що авторами згаданого законопроекту є особи, які мають віддалене уявлення про адвокатуру, як незалежну самоврядну інституцію, а адвокатська діяльність для них не є ототожненням з реалізацією права на захист громадян України та інших осіб, що такого потребують.

Прийняття такого законопроекту несе реальний ризик знищення адвокатської самоврядності та ставить під загрозу існування конституційного права на захист, як догму правової демократичної держави.

 

В зв’язку з чим, наголошуємо на неприпустимості включення законопроекту в запропонованій редакції до порядку денного сесії Верховної Ради України. Та просимо Вас скористатися положеннями частин 5 та 6 статті 93 Регламенту Верховної Ради України запропонувавши органам адвокатського самоврядування, в тому числі і регіональним висловити свою думку, щодо доцільності прийняття проекту закону та запросити представників органів адвокатського самоврядування на засідання комітету.

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com