Рейтинг@Mail.ru
Монополія адвокатури – ризики зведені до мінімуму – Рада адвокатів Чернігівської області

Монополія адвокатури – ризики зведені до мінімуму

Монополія адвокатури – ризики зведені до мінімуму

Коментар Лідії Ізовітової, голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України для газети “Юридическая практика”.

Обговорювана багато років ідея впровадження адвокатської монополії на судове представництво сьогодні вже реалізована в положеннях Кримінального процесуального кодексу України, і адвокатська спільнота очікує на її подальший розвиток. Від її реалізації виграють не лише адвокати, але й суспільство та держава, котра гарантує якісну правову допомогу.

Не вдаючись до оцінювання професіоналізму адвокатів та юристів-підприємців, щоб нікого не образити, смію звернути увагу читачів на ризики. Не секрет, що підприємницька діяльність навіть висококласного юриста здійснюється з метою отримання прибутку, тобто в основі діяльності лежать його власні ризики.

Адвокатська же діяльність за своєю суттю є правозахисною, де власні ризики адвоката виключені. Адже, згідно з Конституцією України, адвокатура діє саме для забезпечення права на захист від обвинувачення та для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Тому адвокат, як особа, яка отримала згідно із законом спеціальний правовий статус та допуск до адвокатської діяльності, дотримується адвокатської етики, інтересів свого довірителя, зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю, підвищувати свій професійний рівень, а також несе дисциплінарну відповідальність, тим самим забезпечуючи конституційні гарантії прав і свобод громадян.

Ініціюючи адвокатську монополію ми говоримо лише про представництво і захист у судах, а саме про її запровадження для всіх категорій клієнтів, у тому числі для юридичних осіб за винятком їх представництва штатними юристами.

Ми підозрюємо, що знову будуть вимагати собі преференції практикуючі юристи, які незважаючи на вільний доступ до адвокатської професії, бажання набути такий статус не виявляли багато років.

У той же час адвокатура пам’ятає негативний досвід 1992 року, коли без іспитів і стажування статус адвоката отримали юристи-підприємці на підставі постанови Верховної Ради України про порядок впровадження Закону України “Про адвокатуру”.

Тому, потрібно думати в першу чергу не про інтереси практикуючих юристів, а про інтереси громадян, яким вони прагнуть надавати правову допомогу без відповідних знань і адвокатського досвіду.

Звичайно, практикуючим юристам потрібно надати можливість завершити розпочаті справи своїх клієнтів аж до моменту розгляду в касаційній інстанції, як це було передбачено перехідними положеннями чинного КПК України. У той же час допуск до професії адвоката не може мати будь-яких преференцій – занадто відповідально!

Поширити дану публікацію


Рейтинг@Mail.ru
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com