ВС вказав, що є умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно
Міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила припинити право власності міської ради та відповідачів на житловий будинок, а також скасувати державну реєстрацію права власності на це майно.
Позивач пояснював, що міською радою було встановлено фактичне знищення будинку, внаслідок чого право власності на майно підлягає припиненню відповідно до положень статті 349 Цивільного кодексу України А залишки будинку знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади та перешкоджають в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.
Суд першої інстанції позов задовольнив, оскільки спірний будинок фізично знищений, а у зв’язку з відсутністю об’єкту речового права, відсутні і речово-правові відносини. Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, перебуває у власності територіальної громади та майнові права позивача, як співвласника земельної ділянки, порушуються, оскільки він не в змозі розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходиться залишки об’єкту нерухомого майна.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції зазначив, що беззаперечні докази того, що будинок повністю знищений відсутні, а неможливість розпоряджатись земельною ділянкою, на якій знаходяться залишки об’єкту нерухомості, не можуть бути визнані підставою для примусового припинення права власності іншого співвласника будівлі.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що за змістом статі 349 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, право власності на знищене майно може бути припинено тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру, проте позивачем не доведено, що співвласники – відповідачі звертались із заявою про припинення їх частки у праві спільної власності. А для примусового припинення права особи на частку у спільному майні позивачем не дотримано вимоги законодавства щодо компенсації вартості майна інших співвласників.
Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції.
Суд зазначив, що статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам’яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.
Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Верховний Суд дійшов висновку, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.
Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо (постанова від 17.01.2019 № 708/254/18).
