ВС пояснив особливості встановлення додаткового строку для прийняття спадщини
Похилий вік та відсутність необхідних юридичних знань не є об’єктивними та непереборними труднощами. Такий висновок зробив ВС в постанові №756/2764/15-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
5 грудня 2018 року м.Київ №756/2764/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є. (суддя-доповідач),
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КОРОТУНА В.М., КУРИЛО В.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 4 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 26.07.2016 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 20.06.2017,
ВСТАНОВИВ:
У пп.4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК у редакції закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
У березні 2015 року Особа 1 звернулася до суду з указаним позовом до Особи 4, в якому просила визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для прийняття спадщини після померлої Особи 6.
Позов мотивовано тим, що Інформація 1 померла Особа 6, після смерті якої відкрилася спадщина за законом, спадкоємцями другої черги є вона, сестра спадкодавця та племінник померлої — Особа 4. Особа 1 зазначала, що 27.01.2015 державний нотаріус Двадцять першої київської державної нотаріальної контори відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з посиланням на пропуск установленого законом строку для прийняття спадщини. Посилаючись на те, що вказаний строк пропустила у зв’язку з протиправним заволодінням відповідачем документів померлої, її похилим віком та значною відстанню від місця проживання до місця відкриття спадщини, Особа 1 просила задовольнити позовні вимоги.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Оболонського райсуду від 26.07.2016 позов задоволено. Визначено Особі 1 додатковий строк два місяці для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті Особи 6, що померла Інформація 1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Особа 1 юридично не обізнана та є людиною похилого віку, а пропуск строку звернення із заявою про прийняття спадщини є нетривалим.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 20.06.2017, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 13.12.2017, апеляційну скаргу Особи 4відхилено, рішення Оболонського райсуду від 26.07.2016 залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Особа 4 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що обставини пропуску Особою 1 строку для подання заяви про прийняття спадщини не є поважними, а заява про прийняття спадщини або відмова від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем
відкриття спадщини у письмовій формі.
Відзив до суду не надходив.
Статтею 388 ЦПК передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є ВС.
У травні 2018 року до ВС надійшла вказана справа.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що Інформація 1 померла Особа 6, спадкоємцями за законом другої черги якої є її рідна сестра, позивач — Особа 1 та племінник, відповідач — Особа 4.
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.03.2015 Особі 1 було відмовлено у видачі на її ім’я свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідній частці на майно, що залишилося після смерті Інформація 1 її рідної сестри Особи 6, у зв’язку з тим, що спадкоємцем пропущений передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Відповідно до положень ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК установлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Звертаючись до суду з позовом, Особа 1 зазначала про те, що встановлений ч.1 ст.1270 ЦК строк для звернення із заявою про прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, оскільки після смерті Особи 6 відповідач таємно заволодів належними спадкодавцю документами. Вона є людиною похилого віку, юридично необізнаною, а її місце проживання віддалене від місцезнаходження спадкового майна.
Також позивач зазначала, що 13 та 20.01.2015 зверталася до нотаріальної контори з приводу подання заяви про прийняття спадщини, проте спадкова справа оформлена не була, а провадження не відкрито.
У ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Наведені Особою 1 причини не є об’єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень ч.3 ст.1272 ЦК можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2012 №6-85цс12 та від 14.09.2016 №6-1215цс16.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого суду, всупереч положенням ч.4 ст.338 ЦПК 2004 року, не врахував висновків і мотивів скасування судом касаційної інстанції попередньої ухвали Апеляційного суду м.Києва від 18.10.2016, не звернув уваги на те, що похилий вік позивачки та відсутність у неї необхідних юридичних знань не є об’єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Оскільки позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк, висновки судів не відповідають положенням ст.1272 ЦК, тому з ними погодитися неможливо.
У ч.1 ст.412 ЦПК підставою для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно із чч.2 та 3 ст.412 ЦПК порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 4 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 26.07.2016 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 20.06.2017 скасувати.
Відмовити Особі 1 у задоволенні позову до Особи 4про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
